Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)

6. Ані кусника землі для українського селянина! Кольонізу-вати українські землі польським селянством!

Для ілюстрації виспіє сказаного наведемо вибір польських закликів до винищення українського народу на його власній землі з соймових дебат, зі з'їздів, зборів, преси і т. д.

Очевидно, буде се тільки капля з того моря не-нависти, яким кипить щодня вся польська політична думка — від найправійших до найлівійших — проти українського народу, домагаючися винищення його, щоби могти загарбати його землю. Колр-6 хотів визбирати все, назбирав би цілі томи. Але й того, що подавмо, буде досить, щоб показати, яким злочином супроти українського народу було віддати Східну Галичину під управу Польщі.

І. В соймі.

Почнемо від дебати, яка велася в польськім сонмі перед ухваленням закона з 10. липня 1919.

Посол В і т о с, голова польг ької людової партії, т о-дішний президент міністрів, говорив 7. червня 1919: „Розуміємо справу так, що який великий буде наш зиск в землі, така велика буде наша вітчина. Наш сільський люд дав докази своєї сили і відпорностн супроти ворогів, тому нашою волею в: обсадити нашим людом наші землі . . . Земельну реформу ми розуміємо не тільки як соціяльно-економічне питання, але нк велику державну і національну проблему, якої полагодження р о з ш н -рить границі нашої віт чини, скріпить певність нашого націоваиьного ставу володіння і збільшить нашу відпорвість v боротьбі за землю як за підставу національної території.“

* *

*

Посол Ян Д о м б с ь к н н, один з провідників польської лю-дової партії, головний референт земельної реформи в сонмі, тодішннй державний підсекретар в міністерстві закордонних справ і президент польської мирової делегації в переговорах з совітською 1* О С І 6 Ю й Україною, говорив 7. липня 1919: „На східних окраїнах мусимо довеств до того, щоб велика земельна власвість як найшвидше зникла і була розділена між селян, бо показалося, що тільки селянин в такнм охоронним муром, якого не може здобутв ніякий ворог.u — 10. липня 1919: гВнески що-до максімум посідання ставимо з національних причин, бо з селянських рук ніхто не зможе землі вирвати . . . Наш стан посідання на сході б дико пороздираний, виглядає як півострови, острови й енкляви. Колн-б ті, іцо колись велн політику Польщі, були под}мали про великі соціяльні реформи, коли-б наші маґватн замість кріпаків і служби були оселяли иа своїх величезних маєтках селян як громадян держави з власним ґрунтом, ми тепер не потребувалибн боятися плебісцитів на сих землях і не було би страху, щоб американські капіталісти й иаФтярі подавалв в сумнів наші права до Східної Галичини,“