Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
Крім сього є в Східній Галичині коло 80.000 родин зовсім безземельного сільського пролєтаріяту.
3. Проблема земельної реформи у Східній Галичині.
А. Під господарським оглядом наведені числа говорять, що в Східній Галичині є понад 500.000 родин, занятих управою землі, які не мають підстави господарського істнування і розвитку. В дійсности число таких родин доходить до 600.0U0 себто, числячи по 5 осіб на родину, до 3,000.000 осіб. Щоб уможливити сим трьом міліонам населення господарське істнування і розвиток, треба наділити їх землею, обертаючи на сю ціль велику земельну власність.
Ся велика земельна власність виносить, як уже подано, 2,089.853 га. Одначе на ріжні роди управи припадає з сього тільки менша часть, а саме 198.488 га; решта припадає головно на ліси (1,162.256 га), далі на озера, стави і мокряки (15.305га), на під будівельні ґрунти (5484 га) і на ріжні неужитки (15.290 га).
Таким чином на ціли земельної реформи можна ужити з великої земельної власности тільки 891.488 га, себто ту часть, яка припадає на ріжні роди управи. Ліси, озера, стави і т. п. перейшли би на власність держави.
Отже земельний фонд на ціли земельної реформи в Східній Галичині виносивби коло 900.000 га. З нього треба наділити землею до 600.000 селянських родин або три міліони населення.
З сього бачимо, що запас землі, який може бути ужитий на земельну реформу в Східній Галичині, в в порівнанню з запотребуванням невеликий, що робить проблему земельної реформи нелегкою3.
В кождім разі треба ствердити, що в Східній Галичині нема місця на кольонізацію зпоза границь краю, бо запас землі не ьистане навіть на обділення потребуючого місцевого населення. Така ко-льонізація означалаби господарську руїну трьох міліонів місцевого сільського населення і цілого краю.
Б. Під національним оглядом. Ужиття великої земельної власности в Східній Галичині на ціли земельної реформи в користь безземельного і малоземельного місцевого селянства малоби той наслідок, що польське землеволодіння в краю майже зовсім зникло би, а українське скріпилося би. бо земля польських дідичів перейшла би до українських селян.
Таким чином акт соціальної справедливости — земельна реформа в користь селянства — був би рі яо-часно актом національної справедливости: земля віді— брана перед віками українському вародови польськими завойовниками, перейшла би знов у руки свого правного власника — українського народу.
4. Польські пляни що-до Східної Галичини.
Замість земельної реФорми-кольонізація.
Тому, що Східна Галичина е український край, заселений українською народньою масою, політичні, соціальні і господарські реформи, які лежать в інтересі широких народніх мас краю, йдуть рівночасно по лінії українських національних інтересів.
І навпаки, тому, що Поляки в Східній Галичині — нащадки колишніх польських завойовників — хотять далі вдержатися на становищі володарів краю, ті самі політичні, соціальні > господарські реформи звертаються проти їх пануваннл в краю.
Сей конфлікт між інтересами місцевого населеннл і інтересами польського пануваннл дуже ярко виступає також при земельній реформі.
Польща, як відомо, стоїть на тім, що Східна Галичина повинна творити часть польської держави. Тим-часом земельна реформа усунула би історичну і доси найсильнійшу підставу польського панування в Східній Галичині: польських великоземельних власників.
Польща знає, що доки Східна Галичина буде українським краєм, доти її панування в сім краю не буде певне. Силою оружя, при матеріяльній допомозі і політичній санкції антанти, Польща могла завоювати Східну Галичину і може якийсь час держати її під своїм пануванням. Одначе ніяка сила оружня не зможе вирвати українському народови Східної Галичини його національної душі, заставити його зректися ідеї національної незалежности у власній національній державі, признати свою завойовницю — Польщу — своєю вітчиною.
Тому Польща, завоювавши Східну Галичину, хоче використати своє хвилеве панування на те, щоб відібрати краеви український характер.
Се має статися через плянову кольонізацію Східної Галичини польськими селянами з Польщі.
Ся кольонізація має бути новочасним продовженням тої кольонізаціппої політики, яку, почавши від XIV. століття, вела на українських землях давня Польща.
Тоді польські королі творили підставу панування Польщі на Україні, роздаючи українську землю польським маґнатам, які обертали українське населення в своїх рабів.
Тепер на українській землі, яка знаходиться в руках польських дідичів — нащадків тих обдарованих королями польських маґнатів — мають бути поселені польські селяни, які разом зі спольщеним уже населенням східно-галицьких міст творили би польську більшість в краю, новочасну підставу польського панування над Східною Галичиною.
3
Признають се і польські автори, прии. Здзіслав Людкевнч, професор Головної Школи господарства в Варшаві, в праці „Політика аґрарва« (Варшава 1919) і Тадеуш Бжескі, процесор університету в Пошані, в праці „Матеріали статистичне до справи рольней“ (видання „Справа рольна*, том І, Варшава 1920).
6*