Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
Колн-б парцелнігпо великої земельної власности оставнтн вільній торговлі, тоді для Польщі грозить небезпека, що богато землі може перейти „в руки місцевого населення і ціль реформи може бути ударемнена“. Тоді „ціла пар-целяційна господарка стала би хаотичною і катастроФальвою і могла би творити поважну небезпеку для давнього дорібку на окраїнах, а також заважити на возі історчного розвитку. Тому н сій частн краю й держави конечна е свідома орґанізаці я.“ „На мою думку — каже п. СтеФанус — не може се бути організація державна. За діяльність державної організації мусить держава прнняти відповідальність а на території національно мішаній така відповідальність незвичайно важка, критика дуже легка, а прибільшені вісти про мнимі кривди, коли дістануться раз до заграннчннх ґазет, зростаючи до пересадних кличів, можуть пошкодити симпатіям для Польщі в часі її творення. Ся обставина мав першорядне значіння і тому така організація не може бути державна. Отже в конечне, відповідно до цілії, утворити позадержавну організацію, свобідну і не звязану ерархічннми і бюрократичними Формулами. “
II. СгеФанус уважав ліпшою систему концесіонованої спілки в роді американської „West Indian Company“; за те німецьку систему державної кольонізацінної комісії вважав п е в в г і д н о ю, бо тут явно видасться в очн роля держави. „Форма концесіонованої державою приватної спілки — каже вів
— в для держанії вигіднінша, коли зважити, що така спілка, працюючи в інтересі національнім, щоте увільняв державу від всякої відповідальносте навпаки діяльність ксльоні-зацінної комісії йде виключво на рахунок держави. Діяльнігль кольонізацінних комі ій в Німеччині дала марні висліди під Фак-тнчннм оглядом у відношенню до ужитих засобів, а на німецьке правительство стягнула обурення цілого світа... Ходить о свободу рухів для спілки, яку треба утворити так, щоб її утво-ревня і діяльність на перший вид і на зверх були зовсім самостійні. Ходить головно о се, щоби де тільки можна, поставити на позиції ііольі ького селянина, бо там, де стане нога польського селянина, там в і буде Польща.“
Далі п. СтеФанус зазначув, що контролю в такій спілці „виконувалобн нравнтельстио і соймові партії, які ввійдуть у склад надзірноі ради через своїх делегатів“.
Подробиці орґанізації такої спілки подав н. СтеФанус в 16 точках; в 11-ій точці сказано: „Спілка старатиметься передовсім скріпляти польс ький елемент черев оселювання польського селянина“.
Свій ввклад закінчив и. Сте*анус ось як: „Швидка діяльність на висше подавнх основах мусить бути почата й довершена з иоввою еверґівю і везломяою послідовністю, на скільки окраїни мають бути дійсно вратоваві д.ія Польщі і польського населення, а польська земля мав припасти польському селинн-новн.“
Польське товариство „Земя наша“, яке остав під проводом ков« ергативного політика Владнслава князя Сапвгн і до якого належать політики всіх партій, предложило варшавському хонмовн меморіял її. н.. „О забезпеченні польскеґо характеру Зємі Червєнскей“ („Курер львовсьі*4 ч. 188 з 1919), де між нв. сказано:
„Звертаємо увагу, що коли земельна справа в одною з найважвійшнх в По іьщі. то тут, на окраїнах, в Червенській Землі (себто в історичній українській Галичині) в вона питанням життя або смерти польськостн. Тут земля в польських руках в не тільки рілею, але також кріпостю польськостн і верстатом національної праці. Коли отже тут мав бути наложений дідичеви обовязок віддати землю, то сей обовязок може відноситися тільки до віддання її польському селянинови, щоб они «ба, польський діднч і польський селянин, разом стояли на сторожі на окраїнах і недопускалн до корчення польськистн.“
* *
*
Дня 25. жовтня 1919 відбувся у .Іьвоні з’їзд польської людової партії в цілн переведення партійної орґавізації у „східній Малопольщі“, себто в українській Східній Галичині.
Перший промовляв голова партії посол Вітос. гНаша партія — говорив він — виходить з засади: „Скільки землі, тільки вітчини. „Коли сю землю (себто Східну Галичину) маємо вдержати, то до сього єдино уповажненнй в польський люд. Дідичі легковажили собі своє пі< ланництво. Коли-б ся земля була належала до міліона польського люі., він не дав би був собі її видерти, не позволив би ніякому перовн, чи українському чи ипшом}, перечеркати прав до сеї землі. Польська земля (себто маєтки польських діднчів в Східній Галичині) повинна бути в польських р^іках, звідснльої ічна конечність, щоби люд сю землю дістав. “