Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)

Краківський консервативний „Час“ (ч. 178 з 1919) звертав увагу, що польська кольонізація на Сході тільки тоді може йти без перешкоди, коли східні окраїни будугь належати до Польщі не на основі тернторіяльної автономії, але будуть орґанічио з-вдинеиі з Польщею як польські землі.“

* * *

Львівська демократична „Газета Порай на“ (якої вечірнє видання називаться „Газета Ввчорна“) в числі з 11. грудня 1919 пише, що треба покн-що здержатися з перенодженням земельної реформи на землях етнографічної Польщі, щоби примусити малоземельних польських селян з Польщі емігрувати на східні окраїни, бо тільки таким способом можна буде успішно перевегти кольонізацію Східної Галичини. Аж після скольонізування Східної Галичини можна буде приступити до парцеляції великої земельної власностн в етнографічній Польщі. ПВ першім періоді — пише газеїа далі — точка тяготи повинна лежати на східних окраїнах. Земельна реформа повинна також служити цілям національної політики. Коли земельної реформи не зачнеться від окраїн, то треба побоюватися, що опісля польські селяни з чисто польських околиць, вже насичені в себе дома землею, не захотять іти на схід. При помочи земельної реформи польська держана верне до своїх історичних задач, які сягають ще пястіпських часів. ІІрн помочи земе ьиої реформи, яку треба починати на східних окраївах, польська держана скріпить своє істнування і утворить собі сильні нограниччя, направляючи таким способом нещасливе ґеоі'раФІчне положення, в се та з вартостий земельної реформи, на яку досн занадто мало зверталося уваги.“

* *

*

Та сама „у^азета Вечорна“ в ч. 4987 з. 18. грудня 1919 писала, що не треба числитися иі з рішеннями Мирової Конференції ні з невдоволенням українського селянства, тільки силою переводити кольоиізацію „Східної Малопольщі“, — як урядово називають тепер в Польщі Східну Галичину. „А баґнетн польського війська — се дрібниця?“ („ баґнетн войска польс-кеґо — то Фрашка?!*) — кличе газета.

* *

*

Та сама „ Ґазета Вечорна“ н числі з 17. вересня 1919 в статті п. т. „Спшедавчик“ доносить з обуренням, що дійшла до неї „відомість просто иеожндаиа н теперішніх часах“, а саме, п. Г., польський дідич села Товстобаб в Східній Галичині має намір продати дещо землі місцевим, отже українським селянам. Ся „просто неожидана відомість“ викликала далі отсі уваги:

Не підлягає для нікого сумнівовії, що польська земля в Східній Галичині може піти на парцеляцію тільки між польських селян. Нехай отсн записка буде пересторогою для тих, що поважилися бн наслідувати пана Г., бо на будуче кождого хто допускає до зменшування польського стану посідання в Східній Галичині, будемо без мнлосерддн пятнувати назвою „епшедавчн-ків“, щоб подати на ганьбу грядучих поколінь.

* * *

Та сама „^ааета Вечорна“ в ч. 5005 з 31. грудня 1919 описув ширше справу пана Г., дідича Тисьмеиичан, якого в однім з попередніх чисел була також напнтнувала як „спшедавчнка“ за те, що продав трохи землі українським селянам. Отже справа представляється так, що без відома того дідича і без відома його адвоката Д-ра Юркевича (Поляка) в Стаииславові аґеит того адвоката Горват приннв був задаток на купно землі від двох місцевих українських селян і від одної Польки, замужної за Українцем. Дідич довідавшися про се, відібрав їх в руки „пев-нійшого патріота“ д-ра Циги, а селянам віддав задатки. Газета описавши сей випадок, зняла з дідича кинене на нього пятио і похвалила за патріотичне поведеннн.