За лаштунками «Волині—43». Невідома польсько-українська війна

І справді, польські підпільники звинувачували українців у бідах виселених німцями земляків. Їх застерігали не вселятися у залишені поляками села. «В Грубешівському повіті на землі і в господарства, вкрадені у польських селян, німці починають заселяти українських селян, — читаємо в підпільному журналі «Słowo Polske», — Польське суспільство і його влада завчасно попереджають українську людність щодо займання пограбованої польської землі і польського майна. Польська держава не тільки не визнає цих безправних, опертих на грабунку і окупаційному терорі, актів зміни власності, але й притягне до відповідальності всіх тих, хто в цій акції активно чи пасивно співпрацює з німцями». Тобто під загрозою опинялися й ті українці, яких німці силою переселяли до польських домівок.

Точну кількість жертв першого року польсько-української війни на Холмщині назвати неможливо через брак документів. В одному з небагатьох збережених документів, а саме в повідомленні Грубешівського УДК від 27 лютого 1943 р. йдеться про 258 українців, убитих на цих теренах протягом 1941—1942 рр. Цифра, звичайно, неповна, вона непорівнянна з тими тисячами вбитих, які принесе наступний, 1943 р., проте доволі значна для того, аби продемонструвати нову якість польсько-українського конфлікту.

Важливо також відзначити, що не існувало єдиної причини початку збройного протистояння. Воно стало наслідком діяльності польського підпілля, радянських партизанів і звичайних кримінальних банд. Усі ці чинники, по суті, були незалежними один від одного, хоч іноді доходило до співпраці між ними. Приблизно така ж вибухова суміш (якщо замінити польське підпілля на українське) стала причиною спалаху війни на Волині 1943 р.