Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1

26.

 тлет Збишек Циганєвич ледве умовив Маґду Альбертшулле згадати про свого вінчаного чоловіка. Довелося пообіцяти, що зразу після гамбурзьких змагань він повернеться до Львова і на призові гроші (а в перемозі Збишек завжди впевнений!) звозить її не до Будапешта, Праги чи Відня — на теплі моря!

Але то була омана. Циганєвичу набридла коханка, чиє тіло росло, як на дріжджах, бо не вміла відмовити собі в поїданні вершків, струдлів, льодів, швабських пирогів, смаженини, тушкованої птиці, а серед ночі вставала випити гарячої чоколяди.

Він довіз її до помешкання і навіть обдарував пристрасним поцілунком невтоленої жаги, а сам наступного дня вже мчав до Парижа, де збирався підписати контракт в новозаснованій танцзалі-кабареті «Ізабеля».

Все почалося з непорозуміння із імпресаріо, який дорікнув знаменитості, що молоді атлетичні звитяжці за рік-два ходитимуть по спині Збишека пішки, а йому доведеться хутко шукати місця в шапіто або в кабареті, де треба лиш виставити на показ торса і пограти мускулатурою. Циганєвич вилаявся на таку заувагу і не заплатив тому належні відсотки з останнього контракту. Імпресаріо шепнув на вушка своїм, щоб Збишека не кликали на знамениті килими, і наш спортовець, відверто кажучи, прогулював нажите кров'ю, потом і синяками, пошукуючи одночасно заможних наречених. Та вони воліли Циганєвича хіба за коханка по шлюбі, аби мати в чім сповідатися панотцеві.

Якраз нагодилася газетна оповістка: кабарета в Парижі шукає «зорю» атлетичної статури, якій оплатить дорогу та винайме житло, забезпечить вокальні студії вкупі з уроками модерного танцю під орудою Еви Мількофр.

Тридцятилітній Збишек ризикнув — і написав добродійці Еві. Він уже відчував утому від спортових справ і жадав під прибраним іменем Карпатьє співати з оголеним торсом перед шерегою дівчат у фривольних прозорих сукенках. Його несильний, але приємний голос, пластика сильного чоловіка, що міг втримати на плечах сімох субтильних парижанок, — ось що потребувала кабарета, де панували (тобто сварилися-мирилися) Ізабеля з Евою.

Гробовецький нарешті доскочив мрії — купив за дві тисячі франків невеликий острів у Середземному морі, де стояв міцний мурований дім, а перед ним — гармата, щоб відганяти чайок. Йому пощастило, бо французький уряд збував мільйонерам та зайдиголовам острови й острівки побіля Ґавру, Дюнкерку та Корсики, щоб поповнити спорожнілу скарбницю.

— Хай молодь собі пантрує долю, а ми з тобою маємо шануватися, — казав Оскар Беаті. — Наймемо служницю з чоловіком-човнярем, садівника і тесляра, облаштуємося там, як удома. Нарешті я вудитиму рибу...

— А я що робитиму?

— Ти будеш господинею цілого острова! А це не камениця на Личаківській! Зрештою, коли схочемо, сядемо в човен та й попливемо в гості...

Беата погодилася, побачивши, що «човен» — це корабель-вітрильник, а не якась дірява довбанка.

Танцзаля-кабарета «Ізабеля» виникла в розпеченій уяві Андре Турбійона, коли він на одній із вечірок побачив пружні рухи Еви, яка після кількох танців ладна була зажити слави Шарля Ніколя: заклавшись на купу грошей, молодик танцював дванадцять днів і дванадцять ночей, з щогодинними перервами на три хвилини, під час яких підкріплював сили їжею й питвом та виціловував нову партнершу.

Андре спалахнув, як суха хвоя, бо вже передчував танцювальні марафони, на які можна перенести закони кінських перегонів — і мати добрий зиск. Звісно, навіть Ева зразу не витанцює й доби. Отож, її треба тренувати з кількома партнерами, готовими змінювати один одного, передаючи вертляву Еву з рук у руки. Цей прийомчик дотепна Ізабеля зразу ж назвала — пішла по руках. Вона знала вдачу молодшої сестри.

Артистичні гени розбурхували Турбійона, в якому загніздився майбутній постановник феєричних вистав.

— Ево, Карпатьє виноситиме тебе з-за лаштунків — на одній руці. (Трошки схудни, бо сіднички не умістяться в його гладіаторській долоні!) Але не поспішатиме ставити на підлогу. Ти тримаєш ніжки так, щоб п'яточкам було лоскітно від його волосяного покриву на грудях...

— Ти мене навчаєш зваби? — питалася Ева і смикала Андре за вушко.

— Ох, — шаленів нащадок ілюзіоніста і мільйонерської доньки, — зараз вкушу тебе за пальчики!

Їхній роман вибухнув несподівано для Стася. Він не встиг зазнати прикрощів жіночої непостійності: йому видавалося, що проживе з Евою, першою своєю спокусницею, до тих літ, коли чоловіки забувають, навіщо їм атрибутика, яка заважає хіба танцюристові. Хлопець підкреслено ввічливо розмовляв зі своїм суперником, ображався на Еву, ночами не піддаючись на поклики її плоті, а днями до знемоги витанцьовував паркет в кабареті.