Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1
- Автор: Думанська Оксана
- Серия: Хроніка пригод Ґеня Муркоцького #1
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ВК «АРС»
- ISBN: 978-966-2739-06-0
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1». Краткое содержание книги:
— Коли це аґент — то він певен, куди ми їдемо. І просто за нами стежитиме. Зупинимося у Відні на день-два. Нехай побігає, якщо ніг не шкода.
Ева з властивою їй наївністю вдалася до примх. Мало того, що її викликано задля прибуткового бізнесу, який так і не розпочався, так ще й зараз доведеться нудьгувати...
— У Відні не нудьгують! — огризнувся Оскар.
Наші герої висіли з потягу. На двірці було гамірно й багатолюдно — підозрілий тип не ступав їхніми слідами. Його вели чотири жандарми до поліцейського фіякра...
На ранок віденські газети вийшли із сенсаційним повідомленням про те, як свіжопризначений управитель залізниць генерал Аппель забажав переконатися, в якій мірі панує чесність на австро-угорських теренах. Він переодягся в цивільне і проїхався в кількох керунках. За квиток з нього взяли удвічі дорожче, контролер на пероні вимагав хабаря, кондуктор просив «на пиво», бо знайшов на білеті неточну дату, а за те, що сидів у вагоні для курців і не курив, — його оштрафували. Далі пригоди наростали: на одному двірці носій утік з пошарпаною валізою, в якій утаємничений генерал тримав лиш необхідні речі, а двірський урядовець довго торгувався про ціну висилки багажу. Коли ж прибув до Відня, кмітливі коліяжі здали його в жандармерію за підозрінням в ошуканстві...
Гробовецький спершу вилаявся, а потім довго сміявся, аж схлипував, коли згадував генерала під вартою чотирьох жандармів.
— Слід нам трохи відпочити від справ, бо з нервів можна попастися на дрібниці.
Двоє чоловіків пили каву на терасі ошатного готелю, листаючи свіжі газети, коли до них підійшов увесь вилинялий і потертий Шимон Едельман. Стасьо заціпенів, а в Оскара очі зволожилися від співчуття.
— Мені кінець... Живу тут у борг — у комірчині швейцара... Чотири тисячі долярів — коту під хвіст! А була така певна справа! Срібла виробили б — хоч завались!
— Яка ж вона певна, коли ти гроші віддав якомусь ошусту!
— Але ж Сван Ґевал і справді знаменитий хімік! Я читав у газетах про його винаходи!
— Шимоне, ти просто неправильний юдей: тебе одурюють, як дитя. А повинно бути навпаки! — помахав Гробовецький вказівним пальцем. — Та ти мій приятель — і я тебе виручу. Скільки?
— Три тисячі, Оскаре, і я піднімуся. Ось побачиш!
— І що на цей раз?
— Телефони. Нові. Вони сполучаються із грамофоном — і записують голос. Господар десь на забаві чи в казині, а всі повідомлення зберігаються на плиті.
— І скільки таких телефонів замовлять на весь Відень? Два? Чотири? Який з того матимеш зиск?
Шимон захитав головою.
— Кожен заможний на це поведеться, бо то модно!
— А я не повівся б... Не дам тобі грошей на забавку! Поміркуй добре, бо знову влізаєш у борг.
— Тоді можна заснувати папірню, але в селі.
— Кому потрібна в селі папірня?
— Я знаю німця Ляйстра, що обіцяє виробляти папір із соломи. Це буде переворот у денникарстві[43]! Уявляєш? Мільйони тон паперу потрібні щоденно!
Стасьо уявив, як у якійсь стодолі поставлять агрегат, куди треба буде вкидати січену солому...
— Тоді хай той німець вигадає щось таке, аби папір пахнув молоком: ковтнеш кави, нюхнеш газету — і кава вже на смак инша!
Гробовецький жартував, а Шимон лиш зітхав у відповідь.
— Це все не те. Я міг би дати тобі грошей на пошуки скарбів чорногорського короля Микити в Загребі чи на розкопки римських руїн в Шенбрунському парку... Там уже сорок літ ходить один божевільний із магічною паличкою, яка має вказати на збережені в землі коштовності. То як — пристаєш на пропозицію?
— Не край мого серця... Не даси грошей — так і скажи. Тоді купи мені квитка в Берлін. Там маю родину — двох племінників. Вони найшли спосіб робити фільмові знімки при довільнім світлі. Допоможу їм пробитися на фільмові фабрики.
— Так чого ж ти про це мовчав?— обурливо гукнув Оскар.— То є певний прибуток! Уявляєш, скільки в робітнях ставлять лямп? А тепер на них можна економити! Не ти поїдеш, а хай вони приїздять! Я сам їх заведу на «Фанамет»!
Так у Відні заснували фірму «Брати Кунце», яка постачала кіноплівку, вимочену у спеціальному розчині, усім успішним компаніям. Шимон, що взяв на себе основну роботу з дотримання комерційної таємниці та зв'язків з кіноробітнями, чесно перераховував у швейцарський банк половину прибутків, незважаючи на бунтарські настрої племінників, які вбачали в цьому елементарний грабунок.
— Твій приятель Грабовецький..., — починали часом вони розмову з дядьком.
43
виготовленні газетної продукції