Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1
- Автор: Думанська Оксана
- Серия: Хроніка пригод Ґеня Муркоцького #1
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ВК «АРС»
- ISBN: 978-966-2739-06-0
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1». Краткое содержание книги:
«Студент» Місько стежив за Теофілевичевою, як бідний закоханий. Панна щодня отримувала свідчення його таємної палкої пристрасті, лишень виходила до сніданку: служниця подавала їй букет фіялок, знайдений на підвіконні.
Так тривало недовго — панна, теоретично підготована Стальським, лишила на підвіконні папірчик з кількома словами: «О чотирнадцятій в каварні «Під трьома муринами».
Місько й справді закохався в цю випещену пишну дівчину, але розумів, що без грошей не зможе її втримати. Він назвався сином дідича з-під Коломиї. Похвалився, що незабаром отримає спадок від тітки з Австралії. Натякнув, що тоді вона Співатиме на найкращих оперних сценах від Варшави до Нью-Йорка... Але для того треба зробити той самий свавільний вчинок, що й Маєрова. Теофілевичева вагалася, хоча їй так кортіло скуштувати справжнього гріха на справжній волі.
Грошей зі старої скарбнички вистачало хіба на дорогу до Відня, тому Місько не припиняв розмислів, де добути хоча б з тисячу доларів. І таки намислив.
Одного ранку дебелі хлопці у студентських кашкетах схопили з поштового воза, який тільки-но заїхав на подвір'я пошти з Сикстутської, два мішки з грішми і втекли через перехідну каменицю на сусідню вулицю, а звідти — до Єзуїтського саду.
Там випадково проходила одна господиня, яка віддала кілька крейцарів на «псячий» податок. Її мало не збили з ніг молодики, що втікали в занедбану частину саду. «Перепрошую!» — жартома кинув той, в кому вона упізнала урядовця...
Юрась Маґдебурко порівняв свідчення панотців, дрогобицьких хорувальниць і ошуканих господинь: всі вони оповіли про інтеліґентного молодого чоловіка років двадцяти двох, чорнявого, кароокого, стрункої постави, високого зросту. При тому жінки ледве стримували зітхання, промовляючи: такий красень! «Красені не оминають каварень та цукорень, — подумав собі Маґдебурко. — Куди ж їм запрошувати панночок?»
Аґенти оббігали все місто, а варто було лиш пройти від Ринку до Краківської, де швейцар потвердив, що бачив цього пристойного юнака з пристойною панною, донькою Теофілевича. Звідки її знає? Так вона ж подруга Маєрової, що втекла з Морісом...
Майбутня оперова співачка зустріла Юрася привітно, доки він не почав розпитувати про особливого прихильника її таланту.
— Ви прагнете, щоб вас надурили, як хорих жінок під Дрогобичем, забравши гроші?
— Мій обранець — багата людина: цими днями отримав спадок з Австралії!
— Той «спадок» може виявитися викраденим на пошті! Назвіть ім'я цього спадкоємця! Лиш не кажіть, що він онук самого цісаря!
— Михаїл... Він мешкає у своєї сестри... Удові по Кендзьорівському.
«Бідний Адам, — подумав Юрась. — Годованця йому викрав Гробовецький, а удова має брата, що заробляв ошуканством і за кілька хвилин розбагатів, як Крез. Правда, на один день... Але яка мила дівчина закохалася в цього хитруна!»
— Він умовляв вас таємно поїхати зі Львова?
— Ні, — зашарілася Теофілевичева. — Так...
Міська з усім скарбом схопили поліціянти, коли він стояв на двірці й крутив головою на всі боки, виглядаючи свою оперову співачку.
25.
забеля навіть не уявляла, на які небезпеки її наражатиме Андре. По-перше, він сіяв грошима, не замислюючись. По-друге, виявився вломником, що час до часу, щоб не втратити здатності, проникав у найбагатші і найнеприступніші помешкання. По-третє, легко запалювався від одного лише звабливого погляду незнайомої пані. По-четверте, щодня вигадував способи розбагатіти. По-п'яте... Зрештою, він абсолютно відповідав своєму родовому прізвищу, успадкованому від татка-ілюзіоніста, який об'їхав Европу з єдиним смертельним трюком: його закопували у домовині на два тижні під наглядом охорони та лікарів. Спитаєте, а чим же він дихав? Повітрям, що надходило під землю через тоненьку рурку. Зате опісля на героя чекав кругленький гонорар в кілька тисяч долярів, зібраних з присутніх на смертельному експерименті.
Одного разу серед зацікавлених осіб з'явилася донька мільйонера Вайнера і напередодні «воскресения» лишила імпресаріо листа з освідченням. Ілюзіоніст, уставши з домовини, негайно узяв шлюб, відмовившись від подальших гастролей. Та молодих не прийняла рідня, і їм довелося бідувати у порівнянні, звичайно, з тим солодким мільйонерським життям. Згодом трюк з домовиною уже нікого не цікавив, Турбійон кинувся в окультизм, але там йому не знайшлося місця, бо газети рясніли жіночими іменами з обіцянками на підставі графології передбачити будучність. Народження сина Андре лиш ускладнило стосунки між здекваліфікованим штукарем і зденервованою дружиною: вона вже не раз пошкодувала, що узяла собі за мужа тамсвітнього пана, на якого, певно, вплинула киснева голодівка.