Грицько сміється

Оцінив худенький. -А чому?- питає менший. -Фітіль... коротенький. 4.2.2003 р. ГРИЦЬКО СМІЄТЬСЯ Чоловік з своєю в лісі Сів біля озерця. А дружина те і робить - Дістає до серця. І вже так йому набридла, Вічно кисла морда, Що нестримався і жінку Він послав до чорта. Ну а чорт не був би чортом, Сказано - і згода. Підхопив її на плечі І до себе - хода. Чоловік вернувсь додому, Взяв горілки пляшку, Запросив до себе в гості Із підїзду Пашку. Сидять удвох, розкошують. Пішли взяли другу, І ніхто тобі над вухом Не дзижчить, як муха. Не шипить, не каверзує, Не ганяє в яслі. Одним словом, живе хлопець, Ніби кіт у маслі. Але, як казав Шевченко, Все йде, все минає. Все, що було у квартирі Кожен день зникає... А останій раз проснувся- За голову взявся, Бо в квартирі тільки й всього Абажур зостався. Ані їсти ані пити. Тільки вітер свище. Подивився, зажурився, З цього красотища… Лежить собі і думає: -Хоч жінка й горила, Та якби була - хоч юшки б З тміном наварила. І так Грицю гірко стало, Що пішов до чорта, -Віддай жінку!- в нього просить,- То дам тобі торта... Чорт лукаво подивився: -Не проси й не милься, Сам же вигнав її з дому, То ж куди дивився? Але як би там не було - Змилувавсь рогатий: -Віддам жінку, як зумієш, Де твоя - вгадати. І пішли в ліс на галявку, Де росла травиця, Чорт як свисне на все небо - Аж ліс закружився! Й тут відразу перед ними Тридцять три дівиці: Всі оголені, стрункі, Всі рум’янолиці. Всі, немов одна в одну - І лицем, і ділом, Що очей не відірвать Від отого... тіла. Всіх поставив він їх в стрій Тут же на травицю І промовив: -Вибирай, Ти свою дівицю! Чоловік ішов, ішов, Потім зупинився І до чорта: -Ось моя! І перехрестився. Чорт їх знов потасував І поставив боком... -Ось моя! І знов вгадав, Тільки кинув оком. Чорт задумався, притих. -Де ж я промахнувся? Знов їх всіх потасував Й наказав... зігнутися. Всі, як сказано було, Поставали задом, Аби жінка не змогла Підморгнути, часом. Й третій раз Грицько вгадав. -Так! - твоя дружина, Але як же ти вгадав, Бісова дитина? -Ге - сміється чоловік,- А казав - мужчина!.. От іду - стоїть, стоїть, Впало - то й дружина. 17.1.1989 р. ДВІ ДРУЖИНИ У Миколи запитує Діма з полонини: -Ну навіщо тобі треба Зразу дві дружини? Тут з одною, прости мене, Що робить, не знаєш: Як прийдеш додому п’яний - А та заспіває... Уявляю, як на кухні Й сало б зашкварчало, Щоб відразу ті красуні Разом засичали. -В тім то й суть уся, мій друже,- Коля пожвавішав,- Бо щоб дві було дружини, То були б добріші. Ось, наприклад, пита Рая, В кого буду спати, То спокійно їй киваю, Що піду до Нати. А як Ната запитає, То кажу - що в Раї... А сам ляжу на дивані Й книжечки читаю! 17.12.1976 р. ПРОДАЄ КВИТОЧКИ Гриць із Мел засперечався При свідках у Рахне, Що її за сотню баксів Двадцять разів трахне. -Нічого собі заявка!- Вигукнула жінка,- Де це є такі герої?.. Й розвела колінки Засміялась на всі зуби Дзвінко молодиця: Та дай Боже якщо трахнеш Раз та як годиться!.. Пункт за пунктом все при свідках Ті обговорили, Залишили по сто баксів Й суддів назначили. А щоб світло не сліпило, Вимкнули лампадки І пішли вони трудитись, Як козли на грядки. Стогне жінка і рахує, Вже і восьму грає... Якщо так і далі буде, То, гляди, й програє. Ось й шістнадцяту вже кінчив, Й сімнадцяту тоже... Бачить жінка - три лишилось, А терпіть не може. Потім світло увімкнула І очам не вірить: Лежить на ній здоровило, А ноги, як гирі. Мел до нього: -Де ж той щуплий, Що чорняві очки? -Це який? Той, що на дверях Продає квиточки?