Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Одним з найголовніших є закон збереження роду. В природі серед комах, птахів, тварин і рослин бачимо, що життя одиниці (індивидума), хоч і захищається громадою (колективом), проте дуже часто приноситься в жертву заради життя всього колективу, заради продовження роду, заради нащадків.
Напр., бджоли на зиму стягаються в кубло, в середині якого є матка, оточена молодими бджолами, а старі утворюють зовнішній шар кубла, який, мов кожух, тримає те тепло в середині кубла. Старі до весни не доживають, але врятовують молодь від замерзання. Молодь з весною продовжує рід. Бджола, вжаливши, вмирає, проте всі вилітають на ворога і жалять.
Кожному відомо, що самиця–мати віддає своє життя, боронячи свої діти від ворога.
Кожний з нас, коли бачить двох голодних людей, з яких один є чужинець, а другий свій (брат, односелець, земляк), то дасть кусник хліба перше своєму, а потім, може, й чужинцеві, якщо вистачить хліба своєму. Для кожної матері (людської і тваринної) своя дитина найдорожча за всі інші і за свою, а не за чужу дитину віддасть своє життя. Ми більше турбуємося малою хворобою когось з нашої родини, ніж голодовок) смертю мільйонів китайців. Отже, бачимо, що в природі член громади служить своїй громаді аж до самопожертви, а громада своєю колективною силою боронить і помагає в житті своєму членові.
Цей природній, здоровий егоїзм і рятує рід та націю від вимирання, від знищення ворогами. Українська народна мудрість каже: «Всі за одного, один за всіх», «Свою Україну любіть» — гримів наш національний пророк. «Україна для українців», — гукав націоналіст М. Міхновський. «Для України наша любов», «На тобі мільйонів стан стоїть», — кликав національний поет І. Франко, «Душу й тіло ми положим (за Україну)», — співали УСС, козаки УА, члени СВУ, СУМ, ОУН, УПА. І не лише співали, але й здійснювали це, напоївши шедро своєю кров’ю рідну землю від Карпат по Кавказ.
«Люби ближнього свого» (ближнього), «Блажен той, хто душу свою положить за друзі свої» (друзі), — вчив Син Божий. «Україна понад усе» — догма українського націоналізму. Добро всієї України понад добро окремого українця, понад інтереси якоїсь класи українського народу, понад інтереси якоїсь провінції України чи якогось церковного обряду українців.
Всі москвини, без одного єдиного винятку, від комуністів до монархістів однодушно стоять проти української самостійної держави. Що робили і роблять наші москвофіли ми вже говорили. Наслідки знаємо.
У природі в царстві рослин, тварин і людей точиться вічна боротьба за існування, за ліпше місце під сонцем. Комах поїдають птахи; птахів — малі звірята; малих звірят — більші звірі; більших звірів — людина. В лісі, в полі кожне дерево, кожна рослинка пнеться до сонця, витискаючи конкурентів.
У цій боротьбі за існування протягом мільйонів років, безпереривно донині йде процес натуральної СЕЛЕКЦІЇ (добору). Виживають і дають нащадків лише найліпше пристосовані до тої боротьби індивіди та роди; ті, що мають здібність до ВДОСКОНАЛЕННЯ, до продовження роду. Все, нездібне для цього, гине, не лишаючи нащадків.
Завдяки цьому законові життя, розвиток всього живого на нашій планеті не зупинився на первісних примітивних формах, а досягнув тепер таких досконалих форм, що, студіюючи зоологію, ботаніку і взагалі біологію, відчуваємо просто побожне почуття подиву.
Яка неймовірна досконалість, допасованість, премудрість, гармонія і краса природи! Все — до найменшої дрібнички — на своєму місці в такій формі, що єдино можлива для досконалого сповнення своєї функції. Кожна дрібничка має свою точно означену функцію, завдання. Нічого не забуто. Ніщо не перешкоджає функції інших частин; навпаки, все в математичній гармонії.
Засоби оборони і нападу, засоби продовжити рід у рослинному і тваринному царстві є такі удосконалені, такі різноманітні, такі допасовані до оточення, що навіть атеїст починає мимоволі вірити, що те чудо над чудесами могла видумати лише якась Сила над всіма силами, якась Наймудріша Премудрість, яку людському розуму несила уявити. Коротко — Бог. І всі великі науковці, дослідники природи вірять у Бога. Як би ні? Напр., радар людина видумала щойно в XX ст, а комахи та птахи мають щось далеко досконаліше за радар уже мільйони років; вони точно знають, коли і куди летіти. Сонячну енергію людина і донині не вміє перетворити на їжу, а це робить звичайний зелений листок рослини скоро, дешево і добре. Інженери не вірять своїм очам, міряючи будову деяких комах, бо вони збудовані за математичними формулами, що їх лише тепер винайшли інженери для найміцнішої, найскоршої, з найменшою витратою матеріялу і праці будови.