Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Та національні вірли дають своїй нації щось далеко більше, як лише технічний провід. Вони ФОРМУЮТЬ НАЦІЮ. Це вони з фольклору творять національні Євангелія — «Кобзарі»; це вони творять з колядок херувимські «Аве Марія»; це вони творять з писанок катедри св. Софії, це вони творять з народніх леґенд «Мойсеїв». А творити це вони могли лише тому, що мали вірлині крила, що злетіти в небо і там запричастилися безсмертного, вічного Духа Творця. Той Дух приносять людські орли на землю і надихають ним «п’ятсот Безсмертних».
«Але ж орли живляться м’ясом невинних, мирних зайців», — лементують, протестують слимаки. Так! Живляться. Лише слимакам несила зрозуміти, що якби не було вірлів, то зайці були б так розмножилися, що пожерли б наші лани пшениці, засуджуючи себе і нас на голодову смерть. Такий закон джунглів.
Виявити орленят в українській нації, створити сприятливі умови для їхнього росту, хоч би за рахунок зайців, — це є ідеал суспільного устрою націоналістів.
Демократичні демагоги таврують «за рахунок зайців» плямою жорстокого «закону джунглів». Згубна для нації (включно з зайцями), демагогія. Так, то є закон джунглів, с. т. закон боротьби, закон наймудріший і найсправедпивіший навіть і для «зайців». «Зайці», не маючи крил, прив’язані до землі, до всього земного, до матеріялістичного. Занадто розплодившись, вони загрожують життю всіх. Вони вже заливать своєю кількістю, приглушуючи всі паростки, що пнуться до НЕБА. Вони вже доїдають наші лани, на яких колись росли шедеври творчости вірлиного духа, а тепер ростуть бур’яни. Тепер маємо на місці Шекспірів комікси, на місці Моцартів — джаз–банди, на місці Рафаелів — порнографію, на місці Вашінґтонів — Тисів, на місці Богунів — Скрипників, на місці Лесь Українок — Тичин.
Що гірше — з розмноженням зайців множаться і вовки. І тепер мільйони зайців стоять проти мільйонів вовків. Перелякані зайці солодким, заячим голоском намагаються «переконати» вовків у своїй невинності, як ягня в байці. Отруївши на смерть своєю матеріялістичною отрутою тисячі потенціяльних орленят, зайці опинилися без орлів, які єдині можуть піднестися над землею і побачити шляхи виходу з сучасного — далеко гіршого, як у джунглях — стану нації. Виграли чи програли народи від розмноження своїх миролюбних зайців, від вимирання своїх «хижих орлів»? На це питання відповість слимакам атомова бомба.
Українські націоналісти хочуть, щоб Україна мала якнайбільше своїх орлів — і якнайсильніших. А шлях до того є лише один, вказаний Богом. Шлях натуральної селекції в процесі безнастанного змагу. Зрештою, доля «зайців» не є така трагічна, якою хочуть представити її демократи. Український націоналізм не має наміру нищити «зайців», бо знає, що Творець створив їх, як і все в світі, для сповнення якогось корисного завдання, але лише заячого завдання, а не вірлиного. Націоналістичне «за рахунок зайців» — означає, що місце орлів не сміють займати зайці. І то все. Про цей закон — закон не людський, а Божий — нагадував нам 180 років тому речник світогляду українського народу наш філософ Г. Сковорода. Він каже: «Суспільство — це те саме, що машина. В ній замішання буває тоді, коли її частини одступають од того, для чого вони майстром зроблені», «Коли вовк зробиться чабаном, а ведмідь ченцем, кінь — радником, то буде біда»… «Хочеш бути царем — то дістань перше серце царське» (Н. Ковалінскій. «Жизнь Г. Сковороди»).
Що стається тоді, коли місце орлів Хмельницьких, Шевченків, Чупринок займають зайці Драгоманови, Винниченки, Скрипники, — кожний з нас тепер бачить. Український націоналізм не визнає зайців за еліту нації; елітою нації є лише орли. А орли, повторимо ще раз, не приходять шляхом голосування мільйонів зайців, лише шляхом природньої селекції в процесі змагу, боротьби. Сучасне банкротство соціялізму, парламентаризму, пацифізму, інтернаціоналізму і т. п. є найліпшим доказом цього.