Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Таке ставлення є ніщо інше, лиш свідома демагогія політичних спекулянтів, розрахована на сліпоту юрби. В дійсності ж, у реальному житті є не лише третій, але й четвертий, десятий, тисячний шляхи; є безмежне число шляхів, якими йде людське життя. Бо саме життя є безмежна кількість форм.
Хто були творці матеріялістичного світогляду, отих «або — або»? Це були люди, що народилися, виросли і виховалися в місті, с. т. люди, які відірвалися від природи і тому не знали ані життя природи, ані її законів, що їх встановив Бог. Вони були відірвані від життя, сліпі кабінетні теоретики. Природа, життя всього живого, отже і людське, є безконечно різноманітне, має безліч форм. У цьому є краса і мудрість життя. Вся історія людської культури є безнастанне шукання ліпших форм співіснування людей, форм соціяльних, економічних і політичних. Люди, які не відірвалися від природи, бачили досконалість, доцільність її законів і тому шукали закони співжиття людей у законах природи, с. т. в законах Божих. Ті, які відірвалися, видумували в своїх кабінетах своїм людським, маленьким розумом теорії матеріялістичного світогляду. Промовистою ілюстрацією відірваности матеріялістичного світогляду від живого життя, є факт, що люди, які мали інтимний зв’язок з землею (з природою та її законами), — селяни–рільники не прийняли матеріялістичних теорій (соціялізму), а натомість ними захопилися міщани: фабричне робітництво та міська інтелігенція — люди, відірвані від живої природи. Цю свою велику поразку соціялісти не могли нічим пояснити і просто проголосили селян дурнями, забобонними консерватами, яким несила зрозуміти прогресивних ідей, які затримують поступ людства. До чого цей їхній матеріялістичний поступ довів — бачимо тепер на власні очі.
Але ми бачимо в сучасному житті ще щось далеко більше. Ми бачимо, що саме життя вже розбиває формулу «або — або, а третього шляху нема». Ми бачимо, що людство вже стає на третій шлях, що його, висловлюючись спрощено, можна висловити як «ані соціялізм, ані капіталізм». Також уже були спроби здійснити бодай частково формулу «ані демократія, ані диктатура». Бачимо, що сучасне життя намагається знайти якусь синтезу, якось згармонізувати протилежності, антагонізми в соціяльному, економічному і політичному житті. Напр., в Америці (ЗСА) ми вже ясно бачимо співпрацю капіталістів з робітниками, навіть починає вже виступати гегемонія робітництва; бачимо втручання, обмежування, керування економічної діяльности своїх горожан і в той же час особиста економічна ініціятива ані трохи нічим не перешкоджається. Йде процес якоїсь синтези. Намацується новий шлях поза демагогічним «або — або» (див.: J. Burnham. «The Managerial Revolution»).
Та бачимо ще щось і далеко більше. Бачимо, що в божевільній вакханалії модерного здеґенерованого дикунського (матеріялістичного) життя починають з’являтися окремі, правда, ще дуже нечисленні, ясні розуми, які вдарили на ґвалт і почали вчити, що закони природні, с. т. Божі закони, є безмежно ліпші для людей, ніж закони, видумані людьми. Для науковців–психіятрів це стає вже аксіомою (див.: J. Fisher. «A Few Bottons Missing»). Починає ставати це аксіомою і для соціологів та істориків (див.: P. Sorokin. «Social and Cultural Dynamics», C. Young. «Modern Man in Search of Soul»). Народжується рух повороту до законів Бога (див.: Н. Link. «The Return to Religion», A. Carrel. «Man the Unknown»).
Тут приходимо до безмірно великої для нас, українців, теми, яку українська наука ще й не пробувала як слід дослідити.
Від першого дня свого народження і по сьогоднішній день — а це ж понад 5000 років щонайменше — український нарід нерозривно зв’язаний з матір’ю землею, з природою, з законами природи, встановленими її Творцем. Наш нарід протягом тих довгих тисячоліть навчився розуміти досконалість, доцільність і справедливість цих законів Бога. І він ПРИЙНЯВ ЇХ ЗА СВОЇ і має їх донині.
В розділах про нашу праісторію ми говорили, що поганська релігія наших прапредків основувалася на тих самих (а щонайменше дуже близьких) ідеях, що їх проповідував Післанець Бога — Його син. На цих власне ідеях, на Божих законах основане все життя нашого народу: родинне, громадське, економічне, політичне. У фольклорі нашого народу бачимо тисячі конкретних до цього ілюстрацій.
Що більше! Ці ідеї, що їх створив творчий ґеній нашої нації, маємо в сконкретизованій формі — в кодексах українського права. їх читаємо в кодексі Гітитської держави XVI ст. до Р. X., «Руській Правді» XI ст., в «Литовському Статуті» XVI ст., в законах Запорозького Ордену XVIII ст. Ці ідеї, ці закони і донині ЖИВУТЬ в душах українців в СССР, на що вказує поразка москвинів у їх боротьбі з українським національним ДУХОМ.