Версола. Книга 2. Мисливець 04M
- Автор: Залевский Сергей
- Серия: Версола #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийне видавництвоСтрельбицкого
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Версола. Книга 2. Мисливець 04M». Краткое содержание книги:
— Я вже зустрічався з ними, красиві,… як думаєш, партнер, якщо підстрілимо — за скільки підуть шкури?
— Важко так відразу сказати, Вік — напарник теж пильно спостерігав за парою унікальних хижаків, які доки трималися на відстані, як від них, так і від стада — швидше за все, були ситі і просто супроводжували своє «м'ясо», щоб закусити у будь-який момент.
— Прості шкури з топтишів і плямистих левів у нас беруть по три з половиною шматки, в середньому, з тих буйволів-альбіносів продалися за чотири з чвертю…. а щодо цих… навіть і не знаю. Але річ, однозначно ексклюзивна…. що тут говорити — їх ще потрібно дістати, якісь вони обережні,… може під'їдемо до них ближче — дивишся, клюнуть на нас?
— Правильна ідея — новий вид «обіду» для них, може навіть зацікавляться нами, чисто для «інтересу» — тваринам адже теж властиві якісь інстинкти, окрім полювання і розмноження. До речі, я колись з'їв печінку від такого веселкового котика — раджу спробувати — доктор з медцентру «Новомеда» сказав, що у мене дуже висока ступінь регенерації організму. Тут багато думати не потрібно, щоб скласти пару фактів і зробити правильні висновки — печінка явно непроста.
— Ні-ні — захитав головою партнер — мені розповіли про твої експерименти над тим охоронцем,… забув, як його звати — ти його змусив їсти сире м'ясо з плямистого лева, про це вже усе селище знає,… твоя слава летить попереду тебе! Так що не думай, що тобі такий фокус прокатає зі мною — я тобі не дилетант якийсь!
— Ось сволота! — вилаявся хлопець — я йому життя, між іншим врятував, а він про мене всякі плітки розпускає,… потрібно було прибити гівнюка. Але ти не так мене зрозумів: ми приготуємо печінку на вогні, природно, ніхто тобі не сунутиме сирий продукт — але можеш мені повірити на слово, що ефект тобі сподобається. Та і на смак, пам'ятається, їжа була дуже і дуже непогана!
До кішок вдалося підібратися на сміхотворну відстань — якихось сто метрів від сили — хижаки поводилися дивно, а швидше байдуже. Два красивих і потужних гнучких тіла грілося на сонці, а шкура чудово переливалася зеленими відтінками — на тлі трави тварини добре маскувалися,… хлопець спостерігав за парою у бінокль і не міг відвести око, настільки вони були граціозні і прекрасні. У якийсь момент йому здалося, що звірі знають про них — морди були спрямовані в їх сторону, але спроб якось впливати на мозок не було. Просто він зустрівся з ними очима і тут зрозумів, що не зможе вистрілити і убити таке граціозне створення, про що і сказав своєму партнерові.
— Мені здається, Волш, що їх дуже мало на планеті, та і взагалі, я не хочу вбивати таку красу, хоч скільки б не коштувала така шкура — в нашому з тобою бізнесі навіть двадцять штук не зроблять нам статку. Якщо для тебе питання грошей стоїть гостро, то я згоден поступитися деякою частиною здобичі в холодильниках тобі в обмін на твою відмову вбивати цих кішок. Що скажеш, компаньйон?
— Гм…. це означає, що мені не потрібно буде їсти чиюсь печінку, так? — напарники переглянулися і засміялися — питання виявилося закрите до обопільного задоволення.
Звірі валялися на пригріві ще дві години — за цей час мисливці вдосталь намилувалися на них і записали ролик на кристал всюдихода, маючи намір отримати за це гроші від адміністрації — подібні поповнення бази по фауні Версоли оплачувалися так само, як і карти нових розвіданих територій. Потім пара хижаків ліниво і повільно пройшлася уздовж борту одного зі всюдиходів, даючи можливість оцінити себе зблизька, без оптики — такий своєрідний жест з боку тварин Віктор сприйняв, як підтвердження правильності своїх намірів не чіпати цих кішок. І знову ж таки, проходячи повз людей, вони зупинилися на пару митей і подивилися на них — знову ніяких спроб дії, а потім два граціозні тіла, переливаючись, розчинилися в густій траві.
— Так… яке дивне створіння природи — роздумував землянин, проводжаючи поглядом звірів — гадаю, це не перше і не останнє диво, яке я тут ще побачу… але яка шкірка… ех!