Версола. Книга 2. Мисливець 04M
- Автор: Залевский Сергей
- Серия: Версола #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийне видавництвоСтрельбицкого
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Версола. Книга 2. Мисливець 04M». Краткое содержание книги:
— Я б на твоєму місці цього не робив,… поки що — крізь дзвін в голові пролунав голос прямо над ним і Жатт скосив голову трохи вліво і вгору: сонце засліпило йому очі, але тут же його закрила фігура людини, яка продовжила фразу — ти зараз не в змозі розсудливо оцінювати обстановку…. голова сильно болить?
— Прокляття — вилаявся чоловік, впізнавши голос і знову потягнувши руку до зброї — це ти. та зухвала мисливська пика…. зараз я.
Рука майже дістала іглостріл, але тут йому на кисть грубо наступили і охоронець застогнав від болю, а голос згори продовжував свій монолог.
— Заспокойся, я сказав,… зараз не я твоя головна проблема, а ти не моя головна проблема — тут поруч десь гуляє дружок…. чи подружка ось того кошака, що лежить біля тебе. Стріляти в мене він зібрався, ідіот…. коли б не я, тебе б вже давно живили ті милі кішечки, тьху.
Охоронець, нарешті, скосив голову убік і з криком спробував відсунутися від того, що лежало впритул до нього — але вийшло погано, оскільки голова знову відгукнулася спалахом болю на різкий рух, в той час, як ліва рука, так і залишалася притиснутою до землі чужим черевиком.
— Твою матір, це що за хрінь? — закричав чоловік, звиваючись як змія в спробі відсунутися від тушки звіра, від якого йшов той самий неприємний і різкий запах — воно мертве?
— Знайомся боєць: плямистий лев — почув він знову голос цього мисливця згори — база «Фауна Версоли, пакет «хижаки». Одна з найпоширеніших ментально активних тварин, відомих людям, але проте, вона не стає від цього менш небезпечною. Полюють парами, втім, як і майже усі місцеві хижаки — ти що, не вивчав базу?
— Відпусти мою руку — зашипів Жатт — вивчав, звичайно, але особисто не зустрічався.
— А-ха-ха-ха — розсміявся Віктор, знімаючи свій черевик з руки супротивника — він не зустрічався особисто! Я плакаль! О-хо-хо-хо, розсмішив,… ну ти і баран! Зазвичай ті, хто зустрічається з ним особисто, переходять із стану «живий і веселий» в стан «сумний і їстівний»…. не зустрічався особисто, ха-ха-ха, гуморист, бля — жарт року!
— Досить іржати — знову розсердився боєць — краще скажи, чому ти мене не убив…. адже міг же, так?
— Звичайно міг — серйозно сказав мисливець, але в очах ще плескався вогник веселощів — можна було навіть нічого не робити, а дивитися, як тобою закусять ці двоє,… але! Чоловік підняв палець, продовжуючи озиратися навкруги:
— Я порахував, що в наші з тобою розбіжності нікого вплутувати не будемо, а ці двоє ссавців явно збиралися втрутитися. Загалом, тобі повезло, що я невисоко забрався на дерево,… мдя,… коротше, як я і сказав, десь поруч бродить другий голодний і злий організм, а по досвіду скажу, що тварина мстива — він звідси не піде, поки до нас не дістанеться. Так що моя пропозиція проста, як свіже м'ясо: ти зараз встаєш і прикриваєш мені спину — дві пари очей краще, ніж одна — розберемося з левом, потім поговоримо про наші проблеми. І без дурниць — я твій шанс вибратися звідси живим,… помітиш рух, відразу говори мені, не зображуй з себе досвідченого трапера, зрозумів?
Жатт дивився на мисливця, а мисливець на Жатта, час від часу обкидаючи поглядом місцевість навколо себе і міняючи положення тіла. Перший з них боровся між змішаним почуттям гніву і злості, яке схиляло його до бійки, але в теж час в голові дзвенів дзвоник, який застерігав його, що цей тип прав, і без нього він звідси не піде. Підтвердження його слів лежало поряд з ним — мертвий плямистий лев лежав з напіврозкритою пащею, яка вселяла хлопцю страх і повагу. Поки охоронець думав, ситуація якось змінилася — його супротивник перестав дивитися на нього, і якось напружився, втупившись йому за спину, потім різко підняв свій іглостріл і крикнув:
— Ззаду, прямо за тобою,… не вставай, стріляй лежачи, поки він тебе не бачить — по обличчю мисливця тік піт, і воно виражало якусь огиду, чи що, або гидливість — швидше боєць!
Не розуміючи до кінця ситуації, Жатт, проте, поспішив перекинутися і виконати наказ мисливця — тут спрацювали рефлекси, адже він був бійцем і звик швидко реагувати на накази. Звір, що намагався за звичкою узяти Віктора під контроль, вистрибнув з трави блискавичною тінню — першим на шляху до незрозумілої їжі, яка дуже жалила здалека, була інша їжа, яку лев помітив вже в стрибку. Жатт у цей момент розгортався, і удар лапами припав на задню частину бронежилета — перший натиск захист витримав, але коли поранений і розлючений лев ударив знову, вона зірвалася з ремінців і відлетіла, відправивши її хазяїна до короткого польоту слідом за нею, але трохи правіше. Останній удар лапою по несподіваній перешкоді порвав охоронцеві ногу, але це було то останнє, що зміг зробити хижак — Віктор встиг на той час всадити в звіра півтора десятки розривних голок, поки той остаточно не заспокоївся і віддав кінці. Землянин перевів дух і оглянув поле бою: ніби все…. потрібно оглянути хлопчину — Вік вже не бажав його смерті, на його думку, убити людину за пару вибитих зубів і синців було б занадто жорстоко. До того ж, той і так отримав від лева — огляд ноги показав серйозну травму і кровотечу — згадавши навички надання першої допомоги, перетягнув ногу і став обшукувати тіло бійця у пошуках сигнальної ракети.