Версола. Книга 2. Мисливець 04M

Тому окрім хорошого місця потрібні були ще і люди…. хоча, враховуючи свою стійкість до навіювання, можна і самому полювати…. на крайній випадок запропонує напарникові переселитися до нього. Трохи бентежило питання, як далекі поселення вивозять сировину на реалізацію, адже з таких місць в їх селищі, наприклад, ніхто ніколи не з'являвся. Як виявилося, це питання корпорації теж вирішили: оскільки літати на планеті практично було не можна — тільки в «зеленій» зоні і не вище за десять метрів над землею, то були два варіанти. Для тих поселень, які потрапляли в ту саму «зелену» зону існували вантажні флайери на сотню і дві сотні тонн вантажопідйомності — літали вони в метрі над поверхнею, управлялися двійкою пілотів і успішно справлялися з таким завданням. Що стосується тих людей, які влаштовувалися за межами цієї зони, то тут все було складніше — головною складністю була відсутність надійного зв'язку з сірої зони. Навіть можна було сказати, що його не було там — один з бичів планети, що утрудняли її освоєння. Так от такі утворення зв'язувалися з корпораціями через окремий вузол зв'язку, який встановлювався в рисі «зеленої» зони, максимально близько до такого селища.

Тобто, коли місце в холодильниках наближалося до кінця, селище висилало до такого вузла свою людину, щоб викликати транспорт для вивезення сировини, і точно також проводилося постачання в це селище усього необхідного, що було потрібно людям — природно за гроші. У таких випадках використовувався наземний колісний транспорт — такий собі монстр, що нагадує гіпертрофований у декілька разів всюдихід серії «Корт». Конструкція була завдовжки майже в п'ятдесят метрів, і по чотири метри завширшки і довжину: два водія і їх невеликий житловий блок в передній частині займали перші чотири метри, а решту було віддано під холодильні шафи і стелажі для сировини. За один рейс такий гігант міг перевезти більше семисот кубів вантажу, ті ж сім сотень тонн органічної сировини, що для селища на пару десятків мисливців і їх подружок це був питанням двох-трьох тижнів роботи, чи більше — тут все залежало від самих заготівників і їх бажання заробляти. Віктор собі уявив роботу цих двох водіїв — увесь час одне і те ж: крути кермо, а навкруги трава і трава — цікаво, скільки на такій роботі витримували люди? Хоча на Землі далекобійники теж адже окрім дороги нічого не бачили — доїхав, розвантажився — поїхав, приїхав — розвантажився і знову поїхав… і так по кругу. Але там хоч мимо увесь час інші їздять — а тут що — порожнеча і звірі. Так або інакше, але пакет баз він собі купив, хоча це було сильно сказано «пакет» — там всього були чотири бази.