Версола. Книга 2. Мисливець 04M

Незабаром Віктор з напарником знову збиралися в савану — залишався ще один всюдихід, який слід було прибрати до рук. У особистому житті хлопця так нічого і не змінилося — Лора так і не дала згоди на його пропозицію партнерства, а чоловік не став наполягати — ні, так ні, благо дівчат тут було багато. Завантажили в причіп колеса і рушили в дорогу, назустріч савані, хижакам і грошам, хе-хе. Добиралися до останнього всюдихода сімнадцять днів — поспішати було нікуди, та і одноманітний рух швидко набридав — зупинялися для невеликого полювання на щось смачне і поживне. Шуканий трофей стояв собі сиротливо і чекав нового хазяїна, і той не змусив себе довго чекати. Процедура активації кристала пройшла просто і буденно, і незабаром двоє приятелів думали що робити: повертатися назад і продавати трофеї, або трохи поглибитися і спробувати знайти щось дійсно видатне і унікальне, щоб добре заробити. Хлопцю дуже хотілося дістатися до «свого», як він вже вважав, просунутого транспорту — рідкісний тип всюдихода стояв у нього перед очима, коли він засинав, або відпочивав після роботи.

Їздити з порожніми причепами було відвертим моветоном, тому взялися до своєї звичної роботи трапера — вибрали стару перевірену тактику переслідування бродячого стада якихось копитних. Цього разу не змогли знайти новий тип тварин і влаштувалися за звичайними «м'ясними» бізонами — тварини цілком спокійно реагували на транспорт до певної відстані — шляхом проб і помилок визначили його у вісімдесят метрів, ближче за яке стадо починало турбуватися і переміщалося далі від незрозумілих споруд. Двоногі організми теж не викликали у тваринок негативних реакцій — або ще не знайомі з людьми, або пам'ять коротка, що в принципі цілком очікувано. Місцевих хижаків, що бажають поїсти свіжого м'яса виявилося багато: мисливці щодня патрали по парочці, а іноді і по два таких звірятка — проти двох снайперських рушниць у звірів не було жодного шансу, і холодильники поступово заповнювалися ліквідною продукцією місцевих організмів. Хоч це був і не конвеєр, як у разі роботи по «м'ясу», але без роботи хлопці не сиділи — лише пару разів довелося понервувати, коли невдоволені відсутністю реакції від потенційного обіду, хижаки наближалися досить близько до компаньйонів.

Але процес був вже відпрацьований: один-два постріли по силуету в траві, і якщо промахувалися, то додавали голок вже зблизька — тут допомагало ще те, що вниз вони не спускалися, полюючи виключно з даху всюдиходів. Потім перебиралися вниз, переодягалися в спецкостюми і займалися потрошінням здобичі, не забуваючи про обережність — Іглостріли завжди тримали поруч. Тепер, коли Волш мав деяку опірність до навіювання, робота здавалася набагато легше і спокійніше, адже Віктору не доводилося постійно відволікатися і контролювати стан напарника. У один з таких днів їм пощастило зустріти тих кішок, що хлопець бачив в перший день свого перенесення в цей світ — ті самі, з шерстю, яка міняла забарвлення незрозумілим чином. Мисливці зрозуміли, що, нарешті знайшли щось, що серйозно додасть їм грошей на рахунку.