Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
— Тобі більше б сподобалось, якби я тобі брехав?
— Ні! Однозначно ні!
— Тоді в чому справа? — знизав плечима Андре. — Схоже, янголи, як і люди, не завжди знають, чого хочуть.
— І все-таки, якої ти про мене думки? — запитала Кет. — Як би ти мене схарактеризував?
Андре ненадовго задумався.
— Фантастична, — нарешті відповів він. — Сонячна. Затишна. Чиста. Прекрасна.
— Ооо! — радо засміялася дівчина. — Скільки хороших слів!
— Хороші слова — для хороших людей, — посміхнувся Андре.
Хлопець дістав із шафи чистий одяг і чомусь забарився.
— Ти… Ти можеш? — Андре виразно подивився на Кет.
— Що можу?
— Відвернутися!
— Навіщо?
Скули Андре спалахнули.
— Я вже дорослий. Хіба ти не бачиш?
— Ти такий, як і завжди! — засміялася Кет. — І тобі нема чого соромитися!
Андре посміхнувсь у відповідь і зняв сорочку. Темні кучері впали на білі плечі. Промінь світла виразно окреслював його м’який профіль, тонку шию й підтягнутий торс. Андре був доволі худим, але гнучким і сильним. Кет вірила й не вірила своїм очам — перед нею стояв цілком сформований юнак, прекрасніший за всіх людей, яких їй доводилося бачити. Андре зняв ремінь і, посміхаючись, подивився на подругу. В очах хлопця зачаїлася така темна, запаморочлива глибина, що Кет не витримала й відвернулася. Краса Андре виявилася занадто приголомшливою, щоб зараз сповна нею насолодитися. Дівчина вирішила не дивитися на сонце, щоб остаточно не осліпнути.
«Тепер я бачу, що ти дорослий», — подумала Кет і великим зусиллям волі погасила дивне тепле відчуття, яке починало зароджуватись у животі.
Невдовзі після того, як Андре виповнилося 15 років, батьки, стурбовані його постійним спілкуванням із невидимою Кет, знайшли для хлопця психолога і після дводенної сварки таки вмовили його навідатися до мсьє Деказа.
Звичайно, позбавлятися від невидимої подруги Андре вирушив разом із Кет. Друзі дісталися Монпарнасу, зайшли до триповерхового будинку з невеликими віконцями, Андре постукав у двері. Відчинив високий худий чоловік у бежевому костюмі.
— Доброго дня! Ви Андре?
— Вітаю! Так, це я.
— Я — мсьє Деказ. Будь ласка, проходьте, сідайте на софу. Бажаєте трав’яного чаю?
— Ні, дякую! Чесно кажучи, хочеться скоріше почати і скоріше закінчити!
Психолог сумно посміхнувся.
— А це вже залежить від багатьох факторів! Як мені пояснила мадам Леруа, ваші проблеми мають давню історію. А перекреслити свою історію зазвичай складно!
— Він вважає тебе божевільним? — набурмосилася Кет. — Зовні не схожий на ідіота!
— Уважаєте, я — божевільний? — посміхнувся Андре.
— Ні, я так не вважаю.
— Тоді навіщо все це?
— Я хочу зрозуміти причину такого специфічного стану.
— Специфічного стану чи психічного розладу?! — подалася вперед дівчина, уп’явшись очима в лікаря.
— Коли ви кажете «специфічний стан», ви маєте на увазі «психічний розлад»?
— Саме поняття розладу передбачає, що внутрішню цілісність людини порушено. Ви не схожі на душевнохворого.
— Звісно, не схожий! Нехай спробує пошукати когось адекватнішого й розумнішого! — вигукнула Кет, підхопившись із крісла.
— Дякую! — ледь помітно почервонів Андре, опускаючи очі.
— Це просто констатація факту! — широко посміхаючись, відмахнулася Кет.
— Це просто спостереження! — знизав плечима психолог. — Але ми маємо з’ясувати, для чого Вам Кет. Хто вона?
Андре кинув швидкий погляд на Кет. Дівчина уважно дивилася на друга, застигнувши впівоберта перед вікном. У її позі читалося напружене очікування.
— Я вже казав: Кет — мій друг. І янгол-охоронець.
Дівчина посміхнулася, обхопивши плечі руками.
— Які її функції?
— Підтримка. Заохочення до соціально корисних дій. Моральний контроль. Захист.
— Супер-Его, — констатував лікар.
— Якоюсь мірою. Але вона існує! Ви вірите, що вона існує?!
— Я — реаліст. Я вірю фактам, — стомлено посміхнувся Деказ. — Сьогодні я повірю, що у вас є янгол-охоронець, завтра — що мсьє викрали інопланетяни, післязавтра — що мадам бачила в шафі метрову гусінь. Навіщо мені вірити в усе це? Що це мені дасть? Щоб допомогти вам, мені необов’язково вам вірити. Просто мені треба з’ясувати, що у вас, молодий чоловіче, соціофобія, мсьє перехвилювався, втративши фірму, а мадам банально перевтомлюється й має зачаєний страх перед шафами, бо в ранньому дитинстві брат сильно налякав її, вистрибнувши в темряві з шафи.
— Соціофобія? — перепитала Кет, наморщивши носа, ніби це слово мало неприємний запах.