Щоденник Миколки Синицина
- Автор: Носов Николай Николаевич
- Год: 1973
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Іван Сподаренко
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Щоденник Миколки Синицина». Краткое содержание книги:
До цієї збірки ввійшли твори, які українською мовою ще не видавалися:
Щоденник Миколки Синицина (Повість)
ОПОВІДАННЯ:
Мишкова каша
Дружок
Телефон
Бенгальські вогні
Тук-Тук-Тук
Городники
Фантазери
Сашко
Метро
Льодяник
Автомобіль
Витівники
Латка
Шурко в дідуся
Ляпка
Про Гену
Замазка
Винахідливість
Пригоди Толі Клюквіна
— Молодець Дружок! — радів Мишко. — Це такий розумний пес!.. Розуміє, що ми веземо його тайкома.
Ми погладили Дружка й зачинили чемодан. Невдовзі підійшов поїзд. Тітка Наталка посадила нас у вагон, і ми попрощалися з нею. У вагоні ми вибрали для себе затишне місце. Одна лавочка була зовсім вільна, а напроти сиділа бабуся і дрімала. Більше нікого не було. Мишко засунув чемодан під лавку. Поїзд рушив, і ми поїхали.
Спочатку все йшло добре, але на наступній станції почали сідати нові пасажири. До нас підбігло якесь довгоноге дівчисько з кісками й зацокотіло, як сорока:
— Тьотю Надю! Дядю Федю! Ходіть сюди! Швидше, швидше, тут місця є!
Тітка Надія і дядько Федір пробрались до нашої лавочки.
— Сюди, сюди! — цокотіло дівчисько. — Сідайте! Я отут сяду з тітонькою Надійкою, а дядечко Федечко нехай сяде поруч з хлопчиками.
— Не галасуй так, Оленочко, — сказала тітка Надія.
І вони разом сіли навпроти нас, поруч з бабусею, а дядько Федір засунув свого чемодана під лавку і сів поруч з нами.
— Ой, як гарно! — заплескала в долоні Оленочка. — З одного боку три дядечки сидять, а з другого — три тітоньки.
Ми з Мишком відвернулись і стали дивитись у вікно. Спочатку все було тихо, тільки колеса постукували. Потім під лавкою почулося шарудіння і щось зашкреблося, ніби миша.
— Це Дружок! — зашепотів Мишко. — А що, коли кондуктор прийде?
— Нічого, може, він і не почує.
— А якщо Дружок гавкати почне?
Дружок потихеньку шкрябав, ніби хотів прошкребти в чемодані дірку.
— Ой, мамуню, миша! — заверещала ця дзига Оленочка і підібгала під себе ноги.
— Що ти вигадуєш! — сказала тітка Надія. — Звідки тут миша?
— А ось послухай! Послухай!
Тут Мишко щосили закашляв і штовхнув чемодан ногою. Дружок на хвилину вгамувався, потім потихеньку заскавулів. Усі здивовано переглянулись, а Мишко ну мерщій терти по шибці пальцем так, щоб скло пищало. Дядько Федір подивився на Мишка суворо й сказав:
— Хлопчику, перестань! Це на нерви діє.
У цей час позаду хтось заграв на гармошці, і Дружка не стало чути. Ми зраділи. Але гармошка скоро затихла.
— Нумо пісень співати! — шепоче Мишко.
— Незручно, — кажу я.
— То давай голосно вірші читати.
— Давай. Починай.
З-під лавки запищало. Мишко закашляв і швидше почав вірші:
У вагоні пролунав сміх. Хтось сказав:
— Надворі скоро осінь, а в нас тут весна починається!
Оленка захихикала й каже:
— Які хлоп'ята кумедні! То шкрябають, як миші, то по шибці пальцями скриплять, то вірші читають.
Та Мишко ні на кого не звертав уваги. Коли цей вірш закінчився, він розпочав іншого й відбивав такт ногами:
— Ну, ось і літо прийшло: бузок, бачте, зацвів! — жартували пасажири.
А в Мишка без будь-якого попередження настала зима:
А потім чомусь усе пішло шкереберть, і після зими настала раптом осінь.
Тут Дружок жалібно заскиглив у чемодані, і Мишко закричав щосили:
Бабуся, яка дрімала навпроти, прокинулася, закивала головою і каже:
— Правильно, дитинко, правильно! Рано осінь до нас прийшла. Ще діткам погуляти хочеться, на сонечку погрітися, а тут осінь! Ти, любенький, гарно віршики говориш, гарно!
І вона погладила Мишка по голові. Мишко непомітно штовхнув мене під лавкою ногою, щоб я читав далі, а в мене, як на те, усі вірші з голови вилетіли, тільки одна пісня крутилась. Не довго роздумуючи, я гаркнув щосили на зразок віршів:
Дядько Федір скривився:
— От лихо! Ще один виконавець знайшовся!
А Оленка надула губки і каже:
1
Переклад М. Рильського.