Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Микола Панасюк літератор
Україна, Волинь, село Торчин
Наше Слово: Тижневик. — 1993. — № 37–38. — Вересень.
УКРАЇНЦІ, ЗА ЗБРУЧ!
Листівка без підпису і дати, але з тексту випливає, що створена перед 11 липня 1944 року.
За кільканадцять днів мине вже рік від кривавої неділі 11 липня 1943 року, коли свавільні українські банди здійснили страшні вбивства польського населення на Волині.
Страшне літо 1943 року, що його пережило польське населення на Волині, дотепер викликає страх і в народній традиції цих країв проживе довше, ніж пам'ять про бунт Шелі у 1846 році. Вже сьогодні, майже через рік, ми стали свідками нових злочинів. Українське населення, сп'яніле від крові, продовжує вбивати польське населення заради самої насолоди вбивання. Горять села і містечка, перетворюються на руїни костели, школи, двори і хати, гинуть усі сліди культури і цивілізації, мордують чоловіків, жінок і дітей.
Якийсь страшний, спотворений шал охопив це озвіріле українське суспільство, яке пише свою історію кров'ю і вогнем, єдиною амбіцією якої є прославитись у світі як суспільство катів і злочинців.
Ми, польський народ, єдиний пан і господар цієї землі, мусимо зробити з цих фактів усі можливі висновки.
Українське населення за його вчинками [слід] визнати суспільством катів та злочинців і, як таких, найсуворіше покарати.
Цього вимагає справедливість.
Це наш обов'язок!
Злочинне українське суспільство, як непримиренного ворога польського народу і польської держави, будемо змушені позбавити всіх політичних прав.
Польськийсолдате на кресовому фронті Речі Посполитої, до Тебе звернені очі всього Народу! Тільки від Твоєї мужності і від Твоєї ініціативи залежить, чи звільниться Червенська Земля від кривавого жаху гайдамацької різанини.
Війну проголошено!
Вирушаємо в бій під гаслом: УКРАЇНЦІ, ЗА ЗБРУЧ!!!
Василь Верша. Дорогами Другої світової війни. — Торонто, 1981. — С.240.
ПОВСТАНСЬКЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
За незалежну і суверенну державу поневолених народів!
Свободу народам і людині!
ПОЛЯКИ!
Впродовж століть обидва наші сусідні народи поділяли спільну долю і недолю. Спільно ми відбивали навалу диких татарських орд, разом громили прусських хрестоносців, однаково переживали німецько-австрійську і московську неволю, а вкінці нас однаково поневолили гітлерівсько-більшовицькі імперіалісти, проти яких боролись і борються наші народи.
У минулому стосунки між польським і українським народами складалися по-різному, і різними бували їх результати.
Наприклад, шляхетська Польща допомогла царській Москві повалити сильну Українську Козацьку державу і дала змогу досягнути їй великої могутності, що закінчилося поділом Польщі й 150-річною неволею польського народу. Відвоювавши незалежність у 1918–1920 роках, поляки знову допомогли червоній Москві поневолити Україну, але через неповних 20 років заплатили за цей вчинок ще одним поділом Польщі і втратою свободи на користь більшовицько-гітлерівського імперіалізму, котрий приніс польському народу нове ярмо, яке попри зміну окупантів триває по нинішній день.
Після ганебної втечі гітлерівських звірів польські землі окупують більшовики, які для маскування своїх справжніх імперіалістичних намірів щодо польського та інших народів створили агентурний Тимчасовий Уряд, щоб під маскою «визволителів» і «демократизму» досягти своєї справжньої мети — повного поневолення польського народу.
Здавалось би, польський народ належно оцінить ситуацію і вестиме безкомпромісну боротьбу проти кремлівських загарбників.
Але реальність демонструє дещо інше.
Справді, частина польського суспільства веде рішучу боротьбу проти більшовиків, однак значна кількість поляків пішла до кремлівських вбивць на прислуговування і співпрацю, разом з бандою енкаведистів влаштовує дикі оргії, мордує українське населення, доносить на українців, палить українські села і т. д.
Мало того. До цієї ганебної роботи проти українців підключилась певна частина польського суспільства і навіть члени польського незалежницького руху — АК, а головним чином ті, хто працював у адміністрації і міліції (випадки у повітах: Сянокському, Леському, Перемишльському, Ярославському та інших). Про це свідчать факти і документи, які у нас є і які, звичайно, ми використаємо на внутрішній і міжнародній арені.
Отже, питаємо: які наслідки для польського народу може дати така безпідставна і нелогічна боротьба проти українців, що її розпочали поляки на українсько-польських землях? Можемо сміливо сказати, що: