Третій рівень. Короткі історії
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 978-966-688-048-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Третій рівень. Короткі історії». Краткое содержание книги:
«Третій рівень» — перша і єдина збірка короткої гостросюжетної прози Андрія Кокотюхи. Тут всі форми кримінальної прози: від класичного детективу до трилера, від шахрайської історії до іронічної новели. А шанувальники детективу історичного дізнаються, хто ж насправді убив легендарного Олексу Довбуша.
— Роби як кажуть, Борько! Ну його! Життя одне! Живи!
Він першим виконав наказ. Молодший — останнім. Макар підійшов до найближчого, став ногою йому на потилицю. Швидко нахилився і витяг зброю з кобури.
— Тепер слухайте мене, — спокійно заговорив він. — Я не вийду звідси, бо знаю, що, не вимкнувши сигналізації, навіть ваша трійця може тут лишитися назавжди. Хто знає, як розблокувати двері?
Відповіддю було мовчання.
— Добре, партизани, я не жартую. Зараз вб’ю одного з вас і подивлюся, чи стане у тих, хто лишиться, глузду грати героїв далі. Чи є сенс так ризикувати? Ну, хто розблокує двері?
Мовчанку порушив Бутейко.
— Мужики, в мене жінка і двоє дітей…
— І тесть — відставний військовий, — озвався Борис.
— А тобі яке діло! — верескнув Бутейко, скочив на ноги, та одержав дулом автомата по писку і заспокоївся, відчувши, як по щоці тече кров. — Моє життя мені не заважає, мужики. І хай хоч якесь падло скаже, що я не правий!
— А вякне хто — ми їх, дядьку, постріляємо! — реготнув Макар. — Давай до справ, ніколи мені!
Борис Кравець скреготів зубами. Він втратив колишню хватку, став лінивим і — так, так, не жалій себе, козел! — старим і незграбним…
Але він таки зазначив, що грабіжник трошки загикується. А це вже особлива прикмета. Хай хоч десять балаклав у тебе на морді, сволото…
7
Минуло два дні. Бориса Кравця та інших звільнили з роботи. Прочитавши заголовок у стрічці новин, Кравець натиснув пальцем на посилання, відкрив весь текст.
«Як уже повідомлялося, 25 вересня було викрадено один з найкоштовніших екземплярів колекції французького цінителя мистецтв барона Таверне, яка виставлялась на Подолі, в приватному художньому салоні „Арт-клас“. Це — не перший замах на колекцію, але це перша спроба, яка була успішною. Злочинець міг би прихопити багато цінного, але метою його була саме картина „Жінка з кошиком винограду“, тому напрошується висновок — злодій виконував завдання конкретного замовника».
— Ну-ну, — Борис зручніше вмостився в кріслі, попіл з сигарети падав на клавіатуру.
«Зловмисник не лишив жодних слідів. Але навряд чи ця справа буде похована — скандал навколо пограбування набуває міжнародного масштабу. Колекція широко відома в світі і вважається однією з найповніших приватних колекцій живопису. Ходом розслідування цікавиться особисто посол Франції в Україні, а це змушує наших сищиків працювати на совість. Родина Таверне і керівництво салону „Арт-клас“ встановили солідні грошові винагороди тому, хто досягне успіху у пошуках, а також особі, яка підкаже вірний шлях до викраденої картини. Сама ж картина оцінюється в…».
Сигарета випала з рота Бориса.
Хлопець — молодець! Заради цієї суми варто ризикувати. Але… ну нічого собі! Бачив він цю картину… Ні, треба щось випити і подумати, добре подумати…
8
Старі зв’язки спрацювали.
Борисові легко пощастило знайти одного зі своїх колишніх стукачів. Сашко Кролик, який отримав прізвисько через два передніх зуба, що дуже випирали вперед і робили його видовжене обличчя подібним до кролячого писка, здивувався, коли перед дверима своєї квартири побачив екс-опера. Вже майже два роки Кролик жив спокійно.
— Якого біса, начальнику?
— Скучив, Кролику, скучив. Обійматися і плакати не будемо, мені потрібна твоя допомога.
— Якого біса, командире? Ми ж давно…
Дужа рука притиснула сутулу спину Кролика до брудної стіни.
— Я тебе знайшов, дурню. Невже ти думаєш, що важко знайти людей, які з задоволенням послухають історії про плідну співпрацю Сані Кролика з органами правопорядку?
Здавалося, Кролик зараз заплаче.
— Якого дідька тобі ще треба?
— Ото ж бо, — Кравець відпустив стукача. — Мені потрібен один заїка. Це все, що я про нього знаю. Судячи по замашках, мужик крутий, схожий на професіонала. Певен, що він ще в місті, якщо ні — дізнайся хоча б хто він і чи є виходи на нього. Второпав?
— Малувато вихідних даних. Заїка…
— Не прибідняйся, Кролику, — Борис поплескав його по щоці. — Ти ж як захочеш — з-під землі людину викопаєш…
Кравець не перебільшував здібностей Кролика. Помножені на страх бути викритим і на бажання якомога швидше спекатися настирного лягавого, вони проявилися якнайкраще.
Вже ввечері Кролик подзвонив.
— Думаю, я знаю, хто тобі потрібен. Макар, Олежка Макарчук… Останнім часом у нього якісь справи з Яцинським.