Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 1938
- Язык: украинский
- Год: ДУХ І ЛІТЕРА
- ISBN: 978-966-378-265-2
- Переводчик: Віра Меньок
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк». Краткое содержание книги:
Книга адресована літературознавцям та філософам, а також широкому колу гуманітаріїв й усім, хто цікавиться культурою міжвоєнної доби.
_________________________
Поезія — це короткі поєднання сенсу між словами, несподіване відроджування первинних мітів.
Бруно Шульц, «Мітологізація дійсності»
* * *
Є змісти, ніби призначені нам, приготовані, що чекають на нас на самому вступі у життя. Так я у віці восьми років сприймав баладу Ґьоте з усією її метафізикою. Попри напівзрозумілу німецьку, я вловив, відчув сенс і, зворушений до глибини, плакав, коли мені мама її читала.
Такі образи становлять програму, визначають залізний капітал духу, даного нам дуже рано, у формі передчуттів і напівсвідомого досвіду. Гадаю, вся решта життя витрачається нами на те, щоби зінтерпретувати ці з'яви, переглянути їх у всьому змісті, який здобуваємо, провести крізь усі розпинання нашого інтелекту, на які нас вистачає. Ці ранні образи визначають мистцям межі їх творчості. Їхня творчість є дедукцією готових передумов. Потім вони вже не відкривають нічого нового, а тільки вчаться щоразу краще розуміти ще на вступі довірений їм секрет; їхня творчість є постійною екзегезою, коментарем до того єдиного вірша, що їм був заданий. Зрештою, мистецтво не розгадує цього секрету до кінця.
Бруно Шульц до Ст. І. Віткевича
* * *
Кафка напрочуд чітко бачить реалістичну поверхню дійсності, майже напам'ять знає її жестикуляції, всю зовнішню техніку подій та ситуацій з їхніми поєднаннями й переплетеннями, але все це для нього тільки нетривка шкіра без коріння, яку він знімає, наче делікатну паволоку, накладаючи на свій трансцендентний світ, трансплантуючи у свою реальність. Його ставлення до дійсності наскрізь іронічне, зрадливе, сповнене злої волі — ставлення престидижитатора до свого апарату.
Бруно Шульц, «Передмова до польського перекладу „Процесу” Франца Кафки»
Антологію завершує коротка, неповна примітка, написана Шульцом від руки, знайдена між картками однієї з його лектур. Це була книжка з польським перекладом «Філософії і мистецтва» Іполита Тена, в якій, — як свідчить Мар’ян Яхимович, власник цього примірника праці Тена, — вона лежала понад п’ятдесят років; написана була 1911 року. Можливо, має рацію Войцех Хмужинський, вважаючи, що ця примітка була написана після 1930 року. Як було насправді, ми, радше за все, вже не дізнаємося. Якщо не брати до уваги «Месію», таємничу, втрачену повість, про яку нам мало що відомо, то цю примітку слід розглядати як найбільш фрагментарний з існуючих творів письменника і водночас як своєрідний постскриптум не тільки до цієї збірки, а й до повної (читати: відомої нам сьогодні) спадщини Шульца. У такому дусі прочитав і прокоментував її Єжи Яжембський. Він запитував: «Чи ж навіть у цих кількох коментарях, які супроводжують лектуру, знову віднайдемо «всього» Шульца, його плутанину концепцій і нечіткий клубок ідей, і знову — тугу за світом, який не завдавав би митцеві болю?».
І відповідав: «Мабуть, це близьке до істини: такі письменники, як Шульц, завжди творять один суцільний Твір, ніколи й ніде не звільняючись від його імперативів» (див. коментар у кн.: «Каталог-щоденник виставки «Бруно Шульц. Ad memoriam» у Музеї літератури ім. Адама Міцкевича у Варшаві», за редакцією Войцеха Хмужинського, Варшава, 1995, с. 151). Погоджуючись з автором цитованих слів, можна сподіватися, що «літературно-критичні нариси», які містить ця збірка, не лише доповнюють і підтверджують те, що нам про цей Твір відомо, а й, взаємно висвітлюючись, відкривають певні дотепер непомічені його вартості.
Кілька слів необхідно сказати про назву книжки. Запропонована нами назва звучить найбільш загально і найменш ризиковано. Ця назва шанує «надійний» характер Шульцової критики, одночасно уникаючи однозначного термінологічного штампування його висловлювань, які часто виходять за рамки типових рецензій. До деяких «нарисів», зрештою, приклеїлися конкретні термінологічні визначення: «Мітологізацію дійсності», скажімо, найбільш переконливо називають «есеєм», хоча цей текст з’являється також серед «нотаток» (як у Марти Бартосік) та літературно-критичних «праць». Схожа ситуація стосується аналізу «Фердидурке». Можна дискутувати, чи такі назви найбільш вдалі, найбільш точні. Чи про перший текст не було би правильнішим говорити як про «філософський есей», а про другий — як про «літературний есей»? Хоча ці питання й не дріб’язкові, проте не найважливіші. Найважливішим є те, що поруч з рештою доробку письменника ці тексти складають окремий том, який доповнює «повне видання» творів автора «Санаторію під клепсидрою» і хоча б якоюсь мірою повертає читачам майже повного Шульца.
* * *
Підготовку книжки значно полегшив уже згаданий факт, що вміщені в ній тексти були перевидані, тому знайдення їх не вимагало додаткових зусиль. Цим завдячуємо передовсім Єжи Фіцовському, який впродовж кількох десятків років наполегливо шукав будь-яких слідів урятованого доробку письменника. Завдяки авторові «Регіонів великої єресі» можливим було долучення до польського видання цієї книжки віднайденого ним «Eksposé про «Цинамонові крамниці» Бруно Шульца», в його (Єжи Фіцовського) перекладі. Згоду на використання цього перекладу в нинішньому виданні дала пані Ельжбета Фіцовська, за що висловлюємо їй сердечну вдячність.