Понтиїзм. Казки кінця світу
- Автор: Михед Александр
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Кальварія
- ISBN: 978-617-7192-007
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Понтиїзм. Казки кінця світу». Краткое содержание книги:
Так минув якийсь час, я повісив полотно на стіну і називав його серед приятелів «Білим квадратом». І якби я мав якийсь талан, то наважився хоча б окреслити обриси того, що бачив. Мені потрібен був хист, щоб як надпотужним протитуманним ліхтарем прояснити, проявити простір полотна. Це полотно — невиконана обіцянка, що супроводжувала мене.
Ненаписана картина була зі мною поруч кілька років. Довше, ніж усі коханки. Вона була пильним свідком мого життя, вдихала пил мого життя, спостерігала за моїм щоденним гаянням часу, підглядала за моїм інтимом, була моїм співбесідником, найкращим телевізором, на який я проєктував свої мрії та марення. А головне — вона щодня нагадувала — мистецтво поруч…»
Ім’я Прізвище,
Концептуальний Митець
Провенанс: Музей ХХХ, Нью-Йорк.
Приватна колекція видатного європейського колекціонера.
Оцінна вартість: 000.000.000.
«… Він уриває свій монолог на півслові. Він починає його довільно і закінчує так само спонтанно, створюючи у читача/глядача візію-ілюзію вічного плину життя, невхопності сутності буття і мистецтва.
Концептуальний Митець репрезентував цей текст на своїй першій персональній виставці, де, окрім цих слів, було виставлено лише біле незаповнене полотно на підрамнику. Таким радикальним жестом митець, з одного боку, розриває зв’язок із сучасним культурним процесом, а з іншого — вводить свою творчість у глибший історико-мистецький контекст. Проєкт Імені Прізвища «Картина мого життя» своїм радикалізмом повертає глядача до початків концептуального мистецтва, коли художники мали достатньо свободи називати склянку води «дубом», а ведмежа — «Балтійським морем». Коли майстри розширювали межі нашого повсякденного сприйняття, показуючи ідею-поняття «стільця» в кількох утіленнях — фотографії, знайденому об’єкті і словниковій статті.
«Картина мого життя» втілює ідею вічного пошуку художником свого власного індивідуально-виразного мистецького профілю, проєкт демонструє нерозривність зв’язку між життям митця і його творчістю. Ім’я Прізвище створює ілюстрацію того, як мистецтво і творчість експропріює елементи нашого повсякденного життя, відображає його у незвичному світлі.
Вперше «Картину мого життя» було представлено публіці в 20.. році, коли художнику ще не виповнилось і 30 років. Це був його перший концептуальний проєкт, який схвально прийняли мистецькі кола. Також, як і у випадку з іншими культовими творами, «Картина мого життя» спричинила хвилю дискусій «що можна називати мистецтвом нині?»
Згодом проєкт «Картина мого життя» переріс у серію «Картини мого буття». На превеликий жаль, Ім’я Прізвище покинув цей світ дуже молодим. Частина дослідників його життя і творчості схильні вважати причиною цього великий успіх його «білих картин». Концептуальний Митець не зміг опиратися тиску галеристів і музейних кураторів та був змушений розвивати свою серію далі, відгукуючись на численні замовлення.
Якщо поглянути на цю ситуацію у містичному світлі, то можна сказати, що, розпродуючи фрагменти «свого буття», митець був позбавлений фізичного задоволення від проживання свого власного життя. Він швидко згас — чи то від невиліковної хвороби, чи то від наркозалежності — що суть є одне. Широковідомим є свідчення однієї з шести вдів митця про те, як він вишиковував на картинах білі гобелени з кокаїну. І винюхуючи їх, примовляв: «Ну, де ж ви? Я вас не бачу. Тільки попадіться. Як побачу, так і вмалюю».
Його Ім’я Прізвище записані на скрижалях історії сучасного мистецтва, як художника, котрий знайшов свою власну манеру, як митця, котрий прославився своїм революційним жестом бездіяльності — малювати не малюючи. Він продемонстрував одвічний сумнів митця, ширше — людини, яка завжди повинна враховувати право на помилку. Вірити у можливість хиби, але все одно — кожне падіння — це сходинка на життєвому шляху. Його творчість стала яскравим уособленням духу часу, коли кожен має можливість отримати свої ворголівські 15 хвилин слави, нічого для цього не зробивши. Просто відзнявши відос свого інтиму, або потрапивши до скриньки реаліті-шоу.