Чаклун та сфера. Темна вежа IV
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #4
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-966-14-0159-3
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чаклун та сфера. Темна вежа IV». Краткое содержание книги:
— Після того, як ти вбив Джонаса, ти зазирав у кристал, — сказав Едді, повертаючись до нього.
— Так.
— Мандрував у кристалі.
— Так, але я не хочу знову про це говорити. Це не має ніякого відношення до цих…
— А я думаю, має, — заперечив Едді. — Тебе підхопив рожевий вихор. Рожевий смерч. Смерч[49] — саме те слово, яким ти міг би назвати цей вихор, правда? Особливо якби придумував загадку.
— Авжеж, — докинув Джейк. Голос у нього був сонний — як у хлопчика, що розмовляє уві сні. — Коли Дорогі перелітає над чародійською веселкою? Коли вона — Ґейл.
— Ми вже не в Канзасі, сонечко, — сказала Сюзанна і коротко, безрадісно розсміялася. — Зовні наче схоже, але Канзас ніколи не був таким… таким витонченим.
— Я вас не розумію, — зізнався Роланд. Але всередині в нього все похололо й пульс прискорився. Хіба не він сам їм казав, що тонкоходи тепер скрізь? Що сили Вежі тануть, а разом з ними тануть, проникаючи один в одний, світи? Адже день, коли троянду буде зрізано, наближався.
— Під час польоту ти бачив усяке, — сказав Едді. — Перед тим, як потрапити до темної країни, яку ти назвав Краєм Грому, ти бачив усяке. Наприклад, піаніста Шеба. Котрий пізніше вигулькнув у твоєму житті, так?
— Так, у Таллі.
— І рудоголового поселенця?
— Його теж. У нього був птах на ім’я Золтан. Проте коли ми зустрілися, то проказали звичайне «доброго тобі врожаю». Мені здалося, що я чув те саме, коли він пролітав повз мене у рожевому вихорі, проте насправді він сказав інше. — Стрілець глянув на Сюзанну. — І твій візок я бачив. Той, старий.
— І відьму бачив.
— Так. Я…
— От я тебе впіймаю, моя ясочко! І твою собакенцію теж! — хрипко й здушено прокаркав Джейк Чемберз голосом Реї.
У стрільця мало не відвисла щелепа.
— Але у фільмі[50] відьма літала не на мітлі, — пояснив Джейк. — Вона їздила на своєму велику, такому, з кошиком ззаду.
— Ага, і амулетів у неї не було, — додав Едді. — А дарма. Знаєш, Джейку, малим я дуже боявся її сміху. Вона з’являлася мені в кошмарах.
— А я боялася мавп, — зізналася Сюзанна. — Крилатих мавп. Варто було про них подумати — і я бігла проситися до ліжка батьків. Лягала між ними й засинала під їхні суперечки про те, кому взагалі спала ця світла думка — взяти мене з собою на сеанс.
— А я не переживав, коли клацав підборами, — сказав Джейк. — Зовсім не хвилювався. — Він звертався до Сюзанни й Едді, а на Роланда не звергав уваги, наче його з ними не було. — Тому що я їх не взув.
— Це правда, — суворим тоном сказала Сюзанна, — але знаєш, що полюбляв говорити мій татко?
— Ні, але в мене таке відчуття, що зараз дізнаємося, — вставив Едді.
Вона строго глянула на коханого і повернулася до Джейка.
— «Не клич вітру, якщо не хочеш, щоб він повіяв». Це хороша порада, хай там що собі думає Юний Містер Дурник.
— Знов мене відшмагали, — на всі кутні вишкірився Едді.
— Магали! — Юк теж суворо споглядав Едді.
— Поясніть мені, будь ласка, — так терпляче, як тільки міг, попросив Роланд. — Я охоче послухаю. Розділю з вами ваш кхеф. І послухаю я це ЗАРАЗ!
Вони розповіли йому історію, відому мало не кожній американській дитині двадцятого сторіччя, — про дівчинку з Канзасу на ім’я Дороті Ґейл, яку разом з її песиком Того переніс до Країни Оз смерч. У Країні Оз не було автостради 70, зате була дорога, вимощена жовтою цеглою, і її призначення було приблизно таким самим. Ще там були відьми, добрі й лихі. Був ка-тет, що складався з Дороті, Тото і трьох друзів, яких вона зустріла: Лякливого Лева, Бляшаного Лісоруба і Страшила. У кожного з них було
(ведмедики й пташки, рибки і зайченятка)
заповітне бажання, але саме мрія Дороті була найближчою Роландовим новим друзям (та й самому Роланду). Найдужче в світі Дороті прагнула повернутися додому.
— Жувачі сказали, що до Оза веде дорога, вимощена жовтою цеглою, — розповідав Джейк, — і Дороті пішла. Дорогою вона зустріла інших, типу так, як ти нас зустрів, Роланде…
— Хоча на Джуді Ґарленд[51] ти не дуже схожий, — вставив свої п’ять копійок Едді.
— …тож ішли вони, ішли, і нарешті прийшли. До Оза, Смарагдового Палацу і того, хто в ньому правив. — Джейк глянув на скляну споруду на їхньому шляху, що з розгорянням дня набувала дедалі інтенсивнішого відтінку зеленого, і знову повернувся до Роланда.
— Так, я розумію. А цей чоловік, Оз, був могутнім діном? Бароном? Чи, може, королем?
49
Смерч — у перекладі з англ. «gale». Тут гра слів: Ґейл — прізвище Дороті, героїні циклу повістей-казок Френка Л. Баума, найвідомішою серед яких є «Чарівник Країни Оз».
50
«Чарівник Країни Оз»— фільм, знятий 1939 р. за однойменною книгою Френка Л. Баума.
51
Джуді Гарленд — актриса, виконавиця ролі Дороті.