Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні
- Автор: Смолич Юрий Корнеевич
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Наукова думка"
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні». Краткое содержание книги:
Старий нічний сторож Кокоша вже біг уздовж вулиць робітничого селища. Він калатав у своє старе й розбите калатало з усіх сил. Він підбігав до кожного дому і гупав палицею у віконниці.
— Повстання! — гукав він. — Повстання!
Двері розчинялися, люди вибігали піводягнуті, наспіх напинаючи пальто, підперізуючися кулеметними стрічками, мерщій заганяючи обойми в магазин.
— Повстання! — лементував далі захриплий Кокоша. Гей, люди! Повстання! Ріжемо гетьмана!..
На переїзді, біля виходу з селища на полотно, слюсар Тихонов розмахував кондукторським ліхтарем.
— Сюди! — збирав він усіх. — У депо! Всі в депо!
— Повстання! — бриніло вже десь далеко. — Виходь, хто в бога вірує! Повстання!..
Дружно завалували пси. Вони захлиналися в оскаженілому гавкоті. Десь заспівав сполоханий півень. Йому відповів другий. Тоді третій. І заспівав кожний двір. Чиясь корова ревла десь віддаля — безперестанку і захлипуючися.
На поворотному крузі в яскравому світлі ліхтарів зібрався гурт. В його центрі стояв Козубенко. Він тяжко відсапував, груди здіймалися часто й рвучко. Це він, Козубенко, щойно вивів свій гарячий С-815, поставив його на центральну, відкрив регулятор, дав повну пару і справив залізними грудьми в гетьманські панцирники. Коліна штанів у Козубенка були розшматовані, долоні рук у крові, — він ледве вправився сплигнути. Але плигати він був мастак і впав щасливо на м'який баласт.
Гурттисся до Козубенка, йому трусили руки, його гладили по спині, його вітали, з ним здоровкалися, хто вперше бачив після цих чотирьох місяців. Козубенко важко дихав і ніяково посміхався. Раптом він ткнувся обличчям на чиєсь плече і тихо схлипнув.
— Паровоз… мій паровоз… машиністом зробив… а я його власною рукою…
— По місцях! — розітнулося. — По місцях!
Натовп шарахнув на боки — розсипався вздовж будівлі, вздовж довгої шеренги холодних паровозів, навмисне ще звечора вишикуваних, як залізний окіп. Люди припадали за колеса, вистромляли гвинтівки між буферами. Козубенко побіг теж, на бігу втираючися рукавом. Другою рукою він скидав карабін з-за плеча, але обдерта шкіра на долонях пекла, і він ніяк не вправлявся це зробити. Йому допоміг хтось, і він ліг під тендером між коліс. Від вокзалу з темряви відповідали пачками з-поза ешелону, що стояв перед залізничною аудиторією. То були галицькі усуси — «українські січові стрільці».[488] Півгодини тому вони прибули з Одеси. Робітничій делегації з гаслом «За владу Рад!» вони відповіли, що оборонятимуть українську державність. Козубенко примірився і почав стріляти просто в темінь, але над землею, щоб кулі летіли під вагони.
Кілька годин тому, з ешелоном репатріантів військовополонених, в гурті інших засланців повернулися з концтабору до рідного міста і Козубенко з Шумейком, звільнені раптовим вибухом революції на Угорщині.
Шумейко сидів зараз в конторі депо. Він був чорний, зарослий бородою — його не впізнати. Гвинтівки й патрони великими купами лежали на підлозі в кутку. Їх кожному, хто приходив, давали в необмеженій кількості. Зброї було скільки завгодно. Довкола Шумейка зібрався чималий гурт. Тут було керівництво повстанням. Всі обступили старенького машиніста Кукурішиика з дорожнім сундучком у руці. Він щойно привів поїзд з Одеси — отих галичан. Він розповідав одеські новини. В Севастополі висадився англійський десант. В Одесу прибули щойно французи, англійці і греки.[489]
— Які греки? — гукнув хтось.
— Чому французи?
— Англія — це ж чорті-де! — гарячкував якийсь кочегар. — За Ла-Маншем і На-де-Кале.[490] Я їздив туди кочегаром на «Трисвятителі».
— Не могу знать, — розгублено виправдувався Кукурішник, неначе винний у приїзді англійців, французів і греків саме він. — Не могу знать. Про Ла-Манш нічого не чув. А про це точно. Греки такі собі, тільки не одеські, а зовсім насправді — з-за моря, а французькі зуави — це так вони собі прозиваються — у малоросійських штанях…
— Та то, може, якийсь український театр?.. Всі зареготали. Але Шумейко спинив сміх.
— Нічого дивного, — сказав він. — Чутка така вже була. Капіталістична французька республіка. Як проти Німеччини, так чотири роки стріляли на західному фронті, а як проти робітників, то смалять німцям у підмогу. Буржуйська політика. Розкусили вже!
— У німців же проти нас зараз нейтралітет! — гукнув хтось.
— Як в уманських дурнів: з чужого воза беруть і на свій кладуть… Пождуть, поки французи підійдуть, а тоді…
488
Галицькі усуси — «українські січові стрільці»… — військові підрозділи, що їх створив 1914 р. під час першої світової війни австро-угорський уряд за допомогою буржуазно-націоналістичної «Головної української ради» і уніатської церкви, які прагнули відірвати Україну від Росії і передати її під протекторат Німеччини. Формувалися в основному з представників західно-української буржуазії та куркульства і частково з селян, введених в оману націоналістичною пропагандою. Входили до складу австро-угорської армії. Під час австро-німецької окупації України 1918 р. допомагали окупантам боротися проти повстансько-партизанського руху українських трудящих. У листопаді 1918 р., після розпаду Австро-Угорщини, припинили своє існування. Окремі загони «українських січових стрільців» ввійшли до складу Української галицької армії і стали опорою контрреволюційного «уряду» «Західноукраїнської народної республіки».
489
В Севастополі висадився англійський десант. В Одесу прибули щойно французи, англійці і греки. — Йдеться про інтервенцію Антанти на Півдні Росії, яка здійснювалася Великобританією, Францією, Румунією, Польщею, Югославією з метою ліквідації Радянської влади, поновлення капіталістичного ладу в Росії. 24 листопада 1918 р. Інтервенти захопили Севастополь, 26–28 листопада Одесу. Вони встановили режим терору, разом із петлюрівцями і білогвардійцями здійснювали каральні операції, грабували народне багатство. Окупація Севастополя тривала до 11 квітня 1919 p., Одеси — до 6 квітня і була ліквідована внаслідок успішних бойових дій радянських військ, а також відмови французьких солдатів і матросів воювати проти Радянської республіки, виступів міжнародного пролетаріату з вимогою припинити інтервенцію проти Радянської Росії.
490
Ла-Манш і Па-де-Кале — протоки між Великобританією і материком, з'єднують Північне море з Атлантичним океаном.