Скляна, олив'яна, дерев'яна
- Автор: Медведева Екатерина Александровна
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Теза
- ISBN: 978-966-421-016-1
- Переводчик: Наталья Брискина
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Скляна, олив'яна, дерев'яна». Краткое содержание книги:
Але якось вона довідується про таємницю свого народження…
Чи врятується принцеса Янтарина?
Відповідь — у романтичній і водночас гостросюжетній повісті Катерини Медведєвої.
Фік усе думав, який подвиг учинити, щоб дорівнятись до друга. Може, залізти на дерево і впіймати білку? Або голими руками перемогти вовка… Ні, єнота… Краще зайця: він менший.
Фін відкликав Фіка вбік і прошепотів:
— Будь ласка, не повторюй за мною. Мені не шкода, але знову з тебе всі сміятимуться!
— Ти просто боїшся, що я відіб'ю в тебе Марію! — відповів Фік і подався пішки до міста.
На півдорозі його наздогнала карета.
— Досить сердитися, друже! — весело сказав йому Фін. — Сідай!
— Будь ласка, Фіку! — додала усміхаючись Марія.
І Фік здався.
Діставшись до міста, вони побачили афішу, велику і яскраву. Вона повідомляла, що на площі відбуватиметься циркова вистава, а серед решти номерів — виступ відомого кидальника ножів Гострого Ока.
— Неодмінно підемо туди! — сказав Фін.
І того ж вечора він, Фік, Марія і Доллі пішли на виставу.
— Я придбав квитки в перший ряд!
— Але, Фіне, може, не треба так близько? — запитала Марія. Вона боялася кидальників ножів, а до того ж у цирку часто показують змій.
— Не бійся, люба Маріє, ти під моїм захистом, — засміявся Фін, і вони сіли на лавицю перед самою ареною.
Вистава розпочалася. Змій, на дівчаче щастя, не було, зате дресированих песиків, свинок, віслючків і голубів — навіть більше, ніж треба. Всі вони вміли співати, рахувати, розмовляти і розуміти людську мову. Окрім тварин, глядачів розважали клоун, силач, три жонглери і черевомовник. Наприкінці вистави хазяїн цирку оголосив:
— Увага! Увага! Зараз ви побачите найвідомішого, найталановитішого, незрівнянного кидальника ножів Гостре Око! Так, так, сам Гостре Око покаже вам зараз свою майстерність! Слабкодухих просимо залишити цирк!
Марія і Доллі захвилювались.
На арену винесли великий дерев'яний щит.
— Цей щит крутиться, — пояснив Фін. — Вони прив'яжуть до нього людину, закрутять, і Гостре Око кидатиме ножі. А ви верещатимете й затулятимете очі зі страху.
Марія трохи образилась, але коли щит із вродливою дівчиною закрутився і Гостре Око витяг першого ножа, Марія й Доллі, як за наказом, замружились.
Звичайно, всі ножі попали у щит, дівчину навіть не зачепило. Вони з Гострим Оком уклонились, а тоді кидальник спитав:
— Можливо, хтось із глядачів хоче гострих вражень? Я пропоную найсміливішому з вас зайняти місце моєї молодої помічниці, та щит обіцяю не крутити. Отож є охочі? Сміливіше, панове!
Фін знизав плечима і пішов до щита. Фік лютував: знову друг обійшов його!
А Марія зблідла мов сніг: вона побоювалася, що один з ножів зачепить Фіна.
— О Доллі, я помру зі страху! — пожалілася вона сестрі.
Але потім подивилася на Фіна. Він усміхався й підморгував їй. Доки всі ножі не вп'ялися в дерево щита, Марія дивилася Фінові в очі. Вона думала про три речі: «Який же Фін хоробрий!», «Як я його кохаю!» і «Ну й отримає він у мене, як повернеться!»
Та Фін не поспішав повертатися. Він витяг зі щита ніж і заявив Гострому Окові:
— Я кидаю ножі куди краще за вас!
— Що? — Гостре Око презирливо посміхнувсь: якийсь хлопчисько наважується заявляти таке йому, великому! — Ну, що ж, доведи, — запропонував він. — Подивимося, чи попадеш ти бодай разочок у щит.
— Мені потрібен доброволець. — І Фін подивився на товаришів.
Марія встала б, але Доллі вхопилася в неї залізною хваткою. І Фік зрозумів, що це його шанс. Він гордо підвівся і підійшов до щита. Фік не раз спостерігав, як Фін вправно кидає ножі, тому не боявся.
— Все готово, — хитро посміхнувся Гостре Око, передбачаючи провал вискочки, калюжу крові, крики — і скажену популярність його, непереможного Гострого Ока, найвеличнішого кидальника ножів!
— Одна маленька деталь. — Фін витяг з кишені чорну пов'язку й зав'язав очі, наче збирався гратися в піжмурки.
Гостре Око перевірив її і залишився задоволений: крізь цупку тканину Фін нічого не побачить і перед самим носом. Провал йому гарантовано!
— Я починаю, — сказав Фін весело й кинув першого ножа.
Фік затремтів усім тілом. Фін кинув другого ножа. Фік збліднув і вкрився потом. Не дочікуючись третього ножа, він заволав і побіг геть.
Біжить Фік додому, і соромно йому: злякався, друга підвів.
Аж тут Фін його наздогнав і каже:
— Я ж твій найкращий друг, Фіку! Невже я став би ризикувати твоїм життям? Та воно мені дорожче за власне!
Тут би Фікові помовчати, а він узяв і бовкнув:
— А раптом ти вирішив мене вбити й позбутися суперника?
У Фіна аж очі на лоба полізли. Він образився і пішов. Усю ніч думав, а на ранок прийшов миритися, та Фіка вдома не застав. Він щезнув, випарувався.