Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає
- Автор: Айраксинен Тимо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-66-3
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів, адже про щастя мріє ледь не кожна людина.
Ця вимога базується на тому, що надто раннє прийняття віри завдає зовсім даремних клопотів. Існування у вірі обтяжливе та забирає час і енергію зовсім даремно. Процесу необхідно уникати, як я вже наголошував. Якщо прийдеш до віри надто рано, доведеться каятися у гріхах (болісний процес), змінювати життєві звички на менш розпусні (практично неможливо), брати участь у релігійних практиках (клопітний процес) і зустрічатися з дивними людьми (небезпечно). Буття у вірі — стан, якого краще уникнути. За щасливим збігом обставин це також стан, якого уникнути можна. Щоправда, палку тут краще не перегинати. Не зв’язуватися ні з яким атеїзмом, бо тоді виникає спокуса критикувати і висміювати релігію, а це процес втомливий і марний. Атеїзм не може бути проектом, бо не має ніякої мети. Не варто загравати лише заради самого загравання, якщо не маєш на думці досягнення результату. Атеїзм ні до чого не веде. Принаймні атеїзм не належить до проекту безсмертя. Застерігаю від захоплення атеїзмом.
Отже, ми встановили, що до релігії потрібно прийти, але лише в останній момент. Тоді можна насолоджуватись і навіть чинити розпусту, як це робив святий отець Августин. На жаль, проти цієї теорії можна висунути два фатальних контраргументи, які повинні бути негайно спростовані.
На перший контраргумент скажіть філософам, що йдеться про так звану версію великого парі Паскаля. Нікого, крім філософів, ця деталь не цікавить. Контрарґумент звучить так: якщо тебе зіб’є вантажівка на Маннергеймінтіе, є великий шанс померти швидше, ніж навіть встигнеш приступити до визнання віри, і лежатиме тоді твоє тіло в могилі аж до другого пришестя Христа. Треба добре подумати, чи варто брати на себе такий ризик, а чи визнати віру перед тим, як переходити дорогу. Коли ризикована ситуація буде позаду, завжди можна взяти свої слова назад. Досить, якщо скажеш, що ти не серйозно. Тоді настрій знову безтурботний і життя кличе до своїх насолод. Завжди знайдеться лазівка. Параліч мозку розбив не одного шукача насолод. Буває, що екстаз від сексу з незнайомим партнером сягає такого напруження, що кровоносна судина в мозку не витримує і помираєш на місці. Тоді нічого вже не встигнеш визнати. Від усіх ризиків не вберегтися. Може бути так, що заради власного ж блага краще визнати віру вже зараз.
Якщо прийти до віри раніше, ніж у мить смерті, це може зіграти на твою користь. Це другий контраргумент. Я маю на увазі, що людина вірна має значну перевагу і на голову краща від язичника. Язичник, щоправда, — ніщо. Приречений на загибель земний прихисток душі, яка дрімає десь у забутті. Вірянин — оце справжня людина, спасенна душа, яка чекає на новий Єрусалим і обіцяне безсмертя. Ці дві душі відрізняються, як ніч і день. На язичника зважати не слід, хоча, звичайно, ввічливо не тикати в його бік пальцем. Вищість — чудесне почуття, особливо доповнене привілеями. Еґо насолоджується, коли зростає його влада.
У зростанні влади еґо погано лише те, що потрібно ставати фундаменталістом. Це передбачає немало витраченої праці й часу й у багатьох відношеннях небезпечно. Прийняття фундаменталістської віри означає залучення великого процесу. Підтримання віри вимагає спілкування з публікою, яка має на меті тебе привласнити. Ситуація стає жахливою і навіть загрозливою. Потрібно приєднуватися до вірних братів і сестер, що забирає десяту частину твого доходу. Треба починати ходити від дверей до дверей в Калліо, що в Гельсінкі, і проповідувати людям віру. Президент Тар’я Галонен родом звідти. Отже, кількість процесів примножується темпами, пристати на які неможливо. Надто вже велика ціна за вищість.
Отже, я довів, що безсмертя — проект хороший. Підлягає реалізації без докладання значних зусиль, і до того ж мета зрозуміліше нікуди. Кожен уміє визнавати віру, і також кожен розуміє, що таке безсмертя.
Під час музичної паузи на Yleisradio я бесідував з отцем Мітром. Ми обговорювали питання віри, і я не міг не похизуватися своїми знаннями Старого Завіту, отож сказав, що мені відомо два випадки непорочного зачаття. Отець Мітро, не вдаючись в конкретику, зауважив, що Айраксинена знають як знавця Біблії. На це я відповів, що в такому випадку його, певне, знають також як атеїста. Отець Мітро сказав, що знають, і спитав, чи не був я все-таки хрещеним. Я сказав, що мати похрестила мене, не спитавши мого на те дозволу. Погляд отця Мітра прояснився, і на його обличчі з’явилася тепла усмішка. Благословенна мати твоя, ти потрапиш на небо разом зі мною. Така от розмова вийшла. Після прямого ефіру ми помилувалися автами один одного, отець Мітро сів у своє червоне «Альфа Ромео», я — у своє червоне «Порше». Він поїхав попереду, я — за ним слідом. Додому доїхав живим.