Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає
- Автор: Айраксинен Тимо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-66-3
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів, адже про щастя мріє ледь не кожна людина.
Урочисто переходимо до великих життєвих проектів, тих, з яких еґо черпає енергію. Ми на порозі головних питань. Треба було зателефонувати архієпископові, але, будучи атеїстом, я посоромився. Доведеться тепер справлятися самому і нести цю важку ношу. Хибні поради ведуть до загибелі. Але нагорода також велика, частка земного щастя, визначена самість і прожите життя, яке варто згадувати, лежачи у ліжку в будинку літніх людей. Таки треба було зателефонувати архієпископові.
2.3.3. Найбільший із проектів: безсмертя
Почнімо з найбільшого і найблагороднішого з усіх проектів під назвою «безсмертя». Як на мене, саме існування такого проекту дуже вже захоплююче. Людині нічого іншого, окрім безсмертя, і не потрібно. Одразу зазначу важливий критерій просування проекту. Власне кажучи, проект то кращий, що менше процесів у ньому задіяні. Я поясню, що це значить. Процес — праця і повтор, які ні до чого не приводять. Хороший проект вимагає настільки мало праці, наскільки взагалі можливо. Ідея ось у чому: якщо результат не приходить легко, він не вартий зусиль, на нього витрачених. Так воно, звісно, є. Ніяке прагнення до мети не позбавлене процесів і праці повністю, але доброякісність проекту передбачає якомога менше мороки. Багато хто може собі уявити, що хоче морочитися, і не соромиться стверджувати, що саме докладені зусилля мають якусь цінність, але цей висновок хибний і є самообманом. До того ж проект то кращий, що зрозуміліша його мета. У будь-якому разі проект повинен мати мету, те, задля чого вся катавасія і затівається. І найкраще, коли ця мета сформована якомога зрозуміліше. Багато бідолах плутає процеси і проекти між собою. Такі люди нещасливі.
Проект безсмертя не вимагає багато праці (процесу), і його мета настільки чітка, наскільки взагалі можна сподіватися. Уявити його допоможе така геніальна думка. Припустімо, ти жадаєш безсмертя, як і кожна інша людина. Спершу тобі треба обрати якусь релігійну систему, яка обіцяє безсмертя принаймні деяким людям. Не обирай індуїзм чи буддизм, адже вони ведуть свого послідовника в нірвану й інші стани, що життя відкидають. Про магометанство у цій книжці я не казатиму нічого. Ти ж хочеш справжнього безсмертя, такого, щоб можна було мати тіло і гуляти зеленими луками, не турбуючись, що час спливає. Християнство — хороший і рекомендований вибір. Визнання віри обіцяє повернення до життя в якийсь точно не визначений час, але як-не-як обіцяє. Коли пророк на ймення Ісус вдруге прийде на землю, разом з ним Єрусалим опуститься з небес і царство Ягве буде на землі. Якось так звучить ця історія, хоча через її деталі і точилися криваві суперечки. Сьогодні деталі більше не такі вже й важливі, бо тих, хто програв суперечку, більше не катують і не спалюють на вогнищі.
Отож правильну віру обрано. Цей процес не з веселих, як і будь-який вибір. Він потребує праці та мороки і не дає ніякої гарантії на результат. Потрібно шукати інформацію, обдумувати й вибудовувати складні ланцюжки умовиводів. Потім настає момент прийняття рішення, що у цьому разі означає прийняття християнства. Але поки ми можемо продовжити пошуки кращої версії проекту безсмертя. Принаймні мета зрозуміла. Воскреснути настільки швидко, наскільки можливо, і на землі, якщо можливо.
Але як здобути таку властивість тіла, доклавши до цього якомога менше зусиль? Ідеальна можливість полягає у виконанні умов досягнення безсмертя правильним чином. Зрозуміло, звичайно, що наша нова віра ставить нам певні умови. Щось-таки для досягнення безсмертя зробити доведеться. Не слід уповати на безкоштовні обіди, навіть із рук всемилостивого і люблячого Батька. Мій батько вимагає зовсім трохи, але щось-таки він вимагає, так і Батько. Якщо задуматися, то здається, що вимагає він тільки одного — віри у нього самого і його Сина. Тут знову не обійтися без процесу. Клопоти потрібно звести до мінімуму і зробити так, щоб визнати віру в останню хвилину свого життя. Коли смерть забирає нашу душу із земного тіла, тоді і тільки тоді потрібно визнавати віру в Батька.