Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

Коли накриває паніка через загрозу безжиттєвого життя, людина прокидається і починає обдумувати шляхи відступу. Що мені потрібно зробити, аби уникнути своєї долі та не стати членом масового суспільства? Треба якось виділитися. Насправді, дивно, що людині потрібно жити своїм неповторним життям і вона не вдовольняється процесами. Звичне життя може бути значущим, якщо вибудовуватиметься на правильних цінностях, які цілком можуть бути суттєвою частиною процесу. Труд для загального блага. Сім’я процвітає. Здоров’я в порядку. Іншим ніяких прикрощів. Не виділятися з маси жодним способом, що може нашкодити оточуючим, не плямуватися, не казитися, не бушувати. Прагнути спільної мети. Голосувати на виборах. Читати книжки. Не чіпати власності іншого, його дружин, худоби, чи хоч би що він там мав. Не засмічувати довкілля, не забруднювати і не знищувати природні ресурси. Витрачати розумно. Ходити на роботу. Бути чемними зі всіма, в тому числі з братами нашими меншими. Що в цьому поганого? Чому цього не досить? Доброта в усій красі, а потім ми ще й жаліємось, що не пожили. Свиня заговорила.

Романтична ментальність у власній манері посилює багатство переживань, палкість почуттів, енергійність діяльності, суперечності та творчу невгамовність. Життя — боротьба, й у ній реалізується справжня сутність людини. Так казав Ніцше. Боротьба — умова можливості всього творчого розвитку. Почуєш таке, і виникає думка, що й самому можна було б бути таким собі романтичним героєм, прокладачем свого шляху, бунтарем, як лорд Байрон, який купав свого ведмедя у ріці Ґранта, що за Кембриджом. Процеси на паузу, і повний вперед. Що робити? Дітлахи знають. Потрібно почати з того, що торочити «от лайно», аби застопорилися процеси мовні. Там «лайно», сям «лайно», і ніхто більше не звинуватить у звичайності. Можна також подумати про якийсь епатажний зовнішній вигляд, наприклад, почіпити шапочку шведської хокейної команди «Юрґорден». Потім можна починати ходити в кіно на дивні фільми (доступно, на жаль, лише в Гельсінкі). Найкраще, звісна річ, відкидати все звичайне і пристойне. Зі спиртним можна й узагалі зав’язати, такий-бо це нудний напій. І кращі знайдуться.

Зрештою, треба визнати, що вигадувати способи покінчити з процесами, вдаючись до дивних дій, — справа непроста. Всі дії вже випробувані та вписані до звичних процесів. Подорожування геть неможливе. Масовий туризм поширився аж до Борно, де людожери проплачені лондонським бюро подорожей. Усі вже спробували секс-туризм у Таллінні. Усі займаються новим мистецтвом і дивляться дивні фільми. Хоч би що то було, усі роблять одне і те саме. Як варіант — є крадіжки авт і пограбування банків, однак не рекомендував би їх навіть найневиправнішим романтикам. А все решта вже придумано, тож звільнення від масових і жахливих процесів не можливе. Я палко заохочую викинути із голови романтичну ідею бунту. У Фінській державі та суспільстві таке більше не проходить. Бездумної і захопливої діяльності немає, бо всі роб­лять бездумні та захопливі речі весь час. Тобто вже ніщо не бездумне і не захопливе. Найкраще отримувати задоволення від життя безжиттєвим життям. Усе-таки це довершено і пристойно. Сьогодні, можливо, ще поб’юся-таки на п’яну голову в місцевому пабі. Не всі ж таке роблять. Або піду подивлюся фільм «Матті»[13]. Надія жевріє. Буржуа завжди мріє про життя нижчого класу.