Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає
- Автор: Айраксинен Тимо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-66-3
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів, адже про щастя мріє ледь не кожна людина.
2.3.4. Багатство і збагачення як джерела щастя
Іще один важливий проект щастя — збагачення. Чи дає воно щастя, це ще те питання. За гроші можна отримати геть усе — любов, владу, репутацію, здоров’я та принадний зовнішній вигляд. Гроші дають також подорожі, речі та розкіш. Гроші заспокоюють, скажімо так. Принаймні те, що гроші забезпечують, — правда. Гроші можуть також завадити. Гроші вирішують житлове питання. Тут задіяно вже настільки багато чинників щастя, що саме час застосовувати філософський підхід.
Багато хто каже, що щастя можна купити за гроші. Такий погляд на речі вартий уваги, принаймні якщо так каже хтось, у кого гроші є. Таким людям дозволено вдаватися до самообману. Якщо бідна людина нещасна, на допомогу їй приходить самообман. Розмовам заздрісників віри немає. А що з грошима приходить заздрість, у цьому можна бути певним.
Потрібно розрізняти між собою поняття «збагачуватись» і «бути багатим». Різниця така сама, як між смертю і вмиранням. Згідно з проведеними дослідженнями, люди, які прагнуть збагачення, — нещасливі. Часто з цього роблять висновок, що з грошима приходить щастя. Судження вочевидь хибне. Багатство — цілком інша річ, ніж прагнення збагачення. Той, хто намагається збагатитися, не є багатим. Інакше він не тужив би за грошима. Багатий не прагне до збагачення. Він багатий.
Тепер, коли різниця зрозуміла, можемо одразу окреслити причину, чому той, хто прагне збагачення або багатіє, — нещасливий. Причина полягає в тому, що збагачення — проект, у якому задіяні аж надто багато процесів. І всі ці процеси нудні та недобрі, як зазначалося вище. Праця, самозречення, ризики й невдачі нікого не роблять щасливим. До того ж збагатитися непросто. Було б це неправдою, більшість з нас уже були б багатими. Збагатитися непросто тому, що бути багатим означає не лише мати багато грошей, а, власне, мати більше грошей, ніж інші, заможні люди зокрема. Нелогічно казати, що у Кауніайнені всі багаті. У Кауніайнені складно бути багатим, бо у всіх до біса лаве (гроші вони завжди називають лаве). У Ваасі легко бути багатим, бо лише кілька людей мають вдосталь гульденів (у Ваасі це завжди гульдени). До того ж бути багатим у Фінляндії — зовсім інша річ, аніж бути багатим у Бостоні чи, чого вже там, у Виборзі. Багатство — поняття відносне.
Я так собі думаю, що збагатитися непросто через те, що доводиться порівнювати себе з іншими грошовитими людьми. Усі не можуть бути багатими. До того ж збагачення вимагає залучення ризиків. Тому за рахунок власної зарплати збагатитися не можна. Тут немає ніякого ризику, зарплата надходить на рахунок щомісяця і потому держава забирає податок. Коли ведеш бізнес, грошей може надходити стільки, що держава не встигає забрати все. Гарний приклад — опціони Мартті Агтисаарі[18]. До того ж заробляння грошей — процес безкінечний, він вимагає надто багато часу і мороки. Найкращі гроші отримуєш за оборудки, які самі по собі не становлять великого інтересу. Наприклад, переказ коштів інших людей з одного рахунку на інший або доведення фірм до банкрутства. Жодна не видається надто веселим заняттям, якщо не враховувати дивний характер влади. Найкращий спосіб отримати багато грошей — це, звичайно, надрукувати їх самому. Колись давно фальшивомонетників варили у киплячій олії.
Виготовлення грошей складно дається навіть державі та Богові. Держава неспроможна надрукувати стільки грошей, скільки вимагає нація. Це здається дивним, але чомусь вартість грошей, надрукованих державою, падає. І коли просиш Бога зробити великі купюри євро, Йому доводиться визнавати, що Він нездатний. Купюри, які падають з неба, — фальшиві, хоч би що там Він казав.
Зараз ми, звичайно, говоримо про законні способи заробляння грошей. Робота сутенера теж, може, весела, хто його зна. Дівчата здаються радісними й вдячними. Продавець наркотиків завжди може сам трохи хапнути, а злодій насолоджується тим, що може чинити бешкет без загрози бути спійманим. Натомість убивства з пограбуванням я б нікому не радив. Збройні пограбування проблематичні з точки зору щастя. Через свій малий досвід не можу уявити, щоб злочинний успіх приніс щастя. Як і не знаю злочинців, у яких добре було би взяти інтерв’ю. Можливо, можна запитати в поліції. Та найкраще зосередитися винятково на законних можливостях заробітку.
18
Президент Фінляндії (1994—2000).