Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

— Значить, маленька чарівниця, так? А ти чому їй дозволила?

— Він сказав, що хоче вбити тебе. Кара — твій охоронець.

Річард повернувся до Кари:

— Ти вважаєш, було необхідно застосовувати до нього дар? У нас тут ціла армія. Одна людина ніяк не змогла би мене добратися.

— Ще він збирався вбити Мати-сповідницю. — Лице Річарда потемніло.

— У такому разі сподіваюся, ти не стала демонструвати йому свою доброту?

— Не стала, Магістр Рал, — посміхнулася Кара.

— Річард, ситуація ще гірша. Ця людина — чарівник з Палацу Пророків, — повідомила Келен. — І він сказав, що прийшов сюди разом з сестрою Тьми. Її поки що не знайшли.

— Сестра Тьми. Грандіозно! А як ви дізналися, що ця людина — вбивця?

— Він сам про це сказав, хочеш вір, хочеш не вір. Він заявив, що його послав Джеган вбити тебе і мене і що йому було наказано розповісти про це, як тільки він проникне в Палац сповідниць.

— Значить, істинний план Джегана зовсім не був розрахований на те, що ця людина нас уб'є. Джеган не дурень. Що ця сестра Тьми робить в Ейдіндрілі? Він не сказав чи вона теж прийшла сюди, щоб убити нас, чи у неї інше завдання?

— Судячи з усього, цього Марлін просто не знає, — відповіла Келен. — А після того, що з ним зробила Кара, я схильна йому вірити.

— Як звуть цю сестру?

— Її імені Марлін теж не знає.

— Готовий повірити, — кивнув Річард. — Скільки він пробув у місті, перш ніж з'явився тут?

— Не знаю точно. Кілька днів.

— А чому він не прийшов до палацу відразу, як тільки приїхав?

— Не знаю. Я… ми його не питали про це.

— Скільки часу він був разом із сестрою Тьми? Чим вони тут займалися після приїзду в місто?

— Не знаю. — Келен завагалася. — Здається… Цього Я теж не запитала.

— Раз він пробув якийсь час у її товаристві, вона неодмінно повинна була щось йому говорити. Не сумніваюся, що з них двох вона була головною. Що саме вона йому говорила?

— Не знаю.

— Чи бачився цей Марлін з ким-небудь ще, поки був в Місті? Чи зустрічався з ким-небудь? Де він зупинився?

Це Шукач запитував її, не Річард. Хоча він жодного разу не підвищив голосу і в його інтонації не було нічого загрозливого, у Келен запалали вуха.

— Я… я не здогадалася про це запитати. — Чим вони займалися, поки були разом? Несла вона що-небудь з собою? Купували вони що-небудь, чи вона крала їжу по дорозі? Чи говорила з ким-небудь, хто теж міг би виявитися їх спільником?

Чи не наказував їм Джеган вбити ще когось, крім нас? — Я… не…

Річард скуйовдив волосся.

— Цілком очевидно, що жодна розсудлива людина не відправить вбивцю в палац, повний солдатів, та ще при цьому з наказом заявити про себе прямо з порогу. Можливо, Джеган наказав цій людині зробити ще щось, перш ніж піти в палац, а сюди послав, щоб ми самі його вбили, позбувшись, таким чином, можливості дізнатися, що відбувається. А ця сестра Тьми спокійно зробить свою справу. Джегану безумовно, глибоко наплювати, якщо він втратить одну зі свої маріонеток: у нього їх навалом, а людське життя для нього ніщо.