Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

— З яких це пір ви слухаєте Магістра Рала, якщо мова йде про його безпеку?

Раїна єхидно посміхнулася — рідкісне видовище.

— Та ми-то не проти. Тільки він дуже розсердиться, що ми залишили тебе одну.

— У мене є Кара, палац, битком набитий солдатами, і ще ціла армія навколо міста. Найбільша небезпека, яка мені загрожує, — що хтось із цих здоровенних стражників віддавить мені ногу. А Річард взяв із собою лише п'ятсот чоловік і Бердіну з Докасом. Я за нього турбуюся.

— А якщо Магістр Рал накаже нам повертатися?

— Скажи йому… Скажи йому… Стривай-но!

Келен підскочила до конторки з червоного дерева і дістала з-під кришки папір, каламар і перо; вмочивши перо в чорнильницю, вона написала:

«Не застудитися і спи в теплі. Навесні в горах ще холодно. Люблю тебе.»

Склавши папір навпіл, вона протягнула лист Раїне.

— Їдьте слідом за загоном, але тримайтеся на відстані.

Дочекайтеся, поки вони розіб'ють табір, і тільки тоді віддайте йому лист.

Ще скажіть, що я просила передати — це дуже важливо. Оскільки вже стемніє, то він вас назад не відправить.

Раїна розстебнула два гудзички свого шкіряного шати сховала папір на грудях.

— Він все одно розсердиться, але вже на тебе.

— Я не боюся цього громили, — посміхнулася Келен. — Я знаю, як його втихомирити.

Раїна змовницьки посміхнулася.

— Я помітила! — Озирнувшись на задоволеного Ігана, вона скомандувала:

— Пішли виконувати наш обов'язок і вручити послання Матері-сповідниці Магістрові Ралу. Нам ще треба вибрати самих лінивих коней.

Вони відбули; Келен зиркнула на Кару, яка з настороженим видом стояла біля дверей, і постукала в спальню.

— Заходьте, — пролунав приглушений голос Надін. Кара увійшла слідом за Келен. Келен не стала перешкоджати, чудово розуміючи, що Кара все одно не послухається, якщо її попросити залишитися у вітальні. Морд-Сіт ніколи не звертали уваги на накази, якщо вважали, що вони суперечать їх обов'язку захищати Келен і Річарда.

Надін укладала речі в пошарпану дорожню сумку. Вона низько схилилася над нею, і густе волосся приховувало її обличчя. Келен помітила у неї в руці носовичок.

— З тобою все гаразд, Надін?

Надін шмигнула носом, але голови не підняла.

— Я виявилася найбільшою дурепою, яку коли-небудь бачили добрі духи. Значить — якщо я скажу що зі мною все гаразд, то, треба думати, мені зараз краще за всіх.

— З мене Шота теж зробила дурепу. Я розумію, що ти відчуваєш.

— Ще б пак!

— Тобі щось потрібно? Річард просив, щоб я про тебе подбала. Він за тебе турбується.

— А свині літають. Йому потрібно тільки, щоб я пошвидше забралася з ваших розкішних покоїв і відправилася додому.

— Це неправда, Надін! Він говорив, що ти дуже хороша.

Надін нарешті випросталася і відкинула волосся за спину. Вона висякалася і сунула хустку в кишеню свого синього плаття.