Бог Світла
- Автор: Желязны Роджер Джозеф
- Год: 1994
- Язык: украинский
- Год: "Всесвіт", 1994, №3-4
- Переводчик: Лариса Маєвська
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Бог Світла». Краткое содержание книги:
Роджер Желязни — чудовий стиліст, проза його вишукана, поетична, іноді на грані експериментальної і водночас сповнена іронії та гумору. Особливий інтерес до теми богів та безсмертя привів Желязного, за висловом одного з критиків, на Парнас наукової фантастики.
Дія роману «Бог Світла» відбувається в далекому майбутньому, після загибелі людської цивілізації. Купка перших поселенців на планеті-колонії захопила контроль над досягненнями науки й техніки. Ці люди знайшли шлях до безсмертя, забезпечили собі необмежену владу на планеті й запанували над іншими людьми як боги індуського пантеону — Калі, богиня згуби і смерті; Крішна, бог пристрасті й хтивості, та ін. Однак бунтівний небожитель, Бог Світла (Будда) — повстав проти тоталітарного небесного ладу. Про все це читач дізнається, занурившись у магічний світ індуської культури й міфології, що розкривається засобами наукової фантастики і, переплітаючись з нею, надає сучасного філософського звучання творові та неповторного колориту його художній фактурі.
— В цих машинеріях хитромудра комбінація замків. На випадок коли яку з них відкриє не жрець, а хто інший, вона вибухне, і від зловмисників навіть мокрого місця не лишиться.
— Одначе я помітив, що деякі ваші зусилля пішли намарне. Хоч як вам не хотілося, а перегінний куб винайшли знову. У відповідь ви ляснули по них податком на спиртне, його здирають Храми.
— Людство завжди шукало розради в питві, — зауважив Брахма. — Так чи інак воно повсюдно фігурувало в деяких релігійних ритуалах і від того робилося менш гріховним. То правда, спочатку ми кинулись на боротьбу з ним, але швидко дотямили, що не подужаєм. Тому вони нам податок, а ми їм навзамін — благословення на хмільне. Таким чином і почуття провини менше, і голова не так болить з похмілля, і менше чвар — психосоматичний[32] підхід, як бачиш, — а податок не такий уже й великий.
— Потішно, однак, що більшість вашої пастви полюбляє нечестиве зілля.
— Ти прийшов проситись-молитись, а натомість блюзниш і глумишся — так я тебе зрозумів, Саме? Я зголосився відповісти на твої запитання, а не вступати з тобою в дебати про теократичну політику. То ти вже надумав, що відповісти на мою пропозицію?
— Так, Мадлен, — мовив Сам. — Чи тобі коли хто казав, яка ти гарненька, коли гніваєшся?
Брахма сіпнувся вперед і зіскочив з трону.
— Як ти зміг? Як ти здогадався? — заверещав він.
— Та я й не міг, їй-бо, — признався Сам. — До останньої хвилини. Просто здогад майнув, коли я згадав, як ти, говорячи, жестикулюєш і маніжишся. Отже, здійснилася нарешті найпотаємніша мрія твого життя, га? Готовий битися об заклад, що ти вже й гарем завів! Ну і як воно гарцювати жеребцем, пані, після того як починав дівицею? Готовий закластися, нема на світі Ліззі, яка б тобі не позаздрила, якби взнала. Моє вітаннячко!
Брахма випростався на весь свій зріст і люто заблимав очима. Трон спалахнув вогнем у нього за спиною. Байдужно бриніла віна. Він здійняв угору скіпетр і проказав:
— Готуйся, зараз на тебе впаде прокляття Брахми…
— Та й за що? — перехопив його мову Сам. — За те, що я розгадав твою таємницю? Якщо я от-от стану богом, то яка різниця? Адже інші про це знають. Чи, може, ти сердишся за те, що я підшкильнув тебе трошки і тільки так змії дізнатися, хто ти є насправді? А я гадав, що, показавши таким чином свою кмітливість, піднімуся ще вище в твоїх очах! Вибачай, коли ненароком тебе образив.
— Не за те, що ти здогадався, — ба навіть не за те, як ти це зробив, — я прокляну тебе за те, що ти наді мною глумився.
— Глумився над тобою? — перепитав Сам. — Не збагну. Я не мав наміру бути непоштивим. Ми з тобою здавна були в гарних стосунках. Згадай лишень — і ти погодишся, що так воно й було. Нащо мені глумитись над тобою зараз — аби самому собі яму копати?
— Просто ти не втримав на язиці того, що думав, — ляпнув, не давши собі клопоту подумати двічі.
— О ні, Господи! Адже я жартував з тобою — точнісінько так, як жартують межи собою двоє чоловіків, коли мова зайде про подібні речі. Дуже шкодую, що ти не так усе витлумачив. Певен, мене завидки візьмуть, як побачу твій гарем, і не сумнівайся, якоїсь ночі я туди прокрадуся. От як ти мене там спіймаєш на гарячому, тоді й проклинай. — І він попахкав люлькою, сховавши свою посмішку в кільцях диму.
Врешті Брахма захихотів:
— Я трохи зашвидкий на розправу, то правда, — пояснив він, — і, мабуть, надто вразливий, коли йдеться про моє минуле. Звісно, я й сам нерідко підпускаю такі жартики з іншими чоловіками. Прощаю тобі. І знімаю прокляття, початок якого зірвався в мене з уст. Отже, як я розумію, ти вирішив пристати на мою пропозицію? — спитав він.
— Атож, — відповів Сам.
— Гаразд. Я завжди плекав до тебе братні почуття. Тепер іди та виклич до мене мого жерця, я дам йому вказівки відносно твого перевтілення. Невдовзі побачимось.
— Певна річ, Великий Брахмо.
Сам кивнув і помахав своєю люлькою на прощання. Тоді штовхнув ряд полиць і вийшов у залу в пошуках жерця. Різні думки тлумилися йому в голові, але цього разу він лишив їх невисловленими.
Того вечора князь тримав раду зі своїми васалами, які вже навідали своїх родичів та друзів у Махартсі, а також з тими, хто збирав по всьому місту новини й чутки. Отак він дізнався, що на всю Махартху — усього десять Владарів Карми, і всі вони мешкають у палаці на схилі пагорбу, що височіє над південно-східною частиною міста. Вони за розкладом навідуються до клінік або читалень Храмів, куди городяни приходять на суд, коли просять відродження. Сама Приймальня Карми — то величезна чорна споруда у внутрішньому дворі їхнього палацу, сюди одразу після оголошення вироку доставляють пацієнта для перенесення його в нове тіло. Стрейк та ще двоє князевих радників засвітла встигли накреслити плани палацових укріплень. Двох вельмож з князевого почту було послано в інший кінець міста, аби передати запрошення на пізню вечерю та веселу гулянку Шанові Ірабекському, підстаркуватому правителю та віддаленому сусіді, з яким Сіддхартха мав три криваві сутички за межу і часом ходив на тигра. Шан прибув до Махартхи в супроводі родичів — дожидатися прийому у Владарів Карми. Ще одного гінця було послано на вулицю Ковалів, там він домовився з майстрами подвоїти княже замовлення й виконати його до світанку. Аби заручитися їхньою згідливістю, прихопив з собою додатково ще чималу винагороду.
32
У медицині підхід до пояснення тілесних хвороб, при якому наголошується роль психічних факторів.