Янголятко в кутих черевиках. Книга друга
- Автор: Ворзельська Генечка
- Серия: Янголятко в кутих черевиках #2
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-54-Х
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга». Краткое содержание книги:
Ми презентуємо другу розповідь про долю Янголятка в кутих черевиках. Жорстокі реалії нового світу в майстерному викладі талановитої авторки й далі дивують, шокують, але, безумовно, захоплюють. Отож вирушаємо разом на бій проти Поганих Хлопців та Дівчат. Гра триває!
Спальня, заставлена букетами квітів? Для чого? Я хочу, озирнувшись, зрозуміти: це він. Я хочу всміхнутися до нього і щоб він посміхнувся до мене.
— Годі. Досить.
— Авжеж, — сказав Вовк.
— Пам’ятаєш? — спитав Вовк.
— Пам’ятаю, — сказала вона.
— Спробуєш іще раз?
Довга чорна сигаретка і крихітна запальничка:
— Клац.
— Я знаю, що ти прийдеш.
— Ось я прийшов. Спробуєш.
— Нехай.
Її чоловік. Вона так кохала його…
Вона відчинила двері до ванної кімнати й побачила тварюку — та роздивлялась у дзеркалі своє відображення.
— А…
— Що сталося? — спитав її чоловік, який перестав бути тварюкою.
І цей молодик. Він був усього на рік молодший від неї, але вона вважала його таким юним…
Прокинутися вночі й побачити тварюку, яка спить поруч із тобою. Роззявлений рот, цівка чорної слини. Випирають маслаки та довгі пальці.
Аби вранці сказати:
— Іди геть…
Чоловік на сходах ресторану.
— Вибачте.
— Авжеж, — він сподобався їй.
— Ви…
Але вона глянула в дзеркало, що висіло на стіні, й побачила тварюку, яка стала ним.
Чоловік за кермом авто, що ледь дряпонуло бампер її машини… Сивочолий старий милувався нею з…
Личко на обкладинці…
Тварюка вистрибнула зі стіни спальні.
— Чого тобі?
— Тебе.
— Справді?
Інга скинула нічний шовковий плащ.
— Ти ба, — сказала тварюка, побачивши під ним джинси і светр.
— Почнемо? — спитала красуня Інга.
— Ну, якщо ти хочеш…
Малесенький шрам над бровою…
— Ліпше вже манекенники…
— Я знаю, — мовив Алекс.
— Я все знаю, — повторив він.
Розділ 5
А святий Отець Є прийшов сам.
— Знамення? — спитав Вовк.
— Пусте, — одказав святий Отець Є.
— Вам доведеться вбивати пекельних тварюк.
— Я знаю.
— Чи можете?
— Отак? — спитав Отець Є та й кинув до ніг Вовка голову знищеної ним п’ятиголової почвари.
— Четверо, — сказав Вовк.
— Дякую.
— На подяку за малого Йохана, — сказав мені Вовк.
— І що? — перепитала я.
— Потім збагнеш, — мовив. — Як підростеш.
Розділ 6
Музичний автомат знеміг і вирішив перепочити:
— На нашій хвилі — реклама.
Я згідно кивнула і завела замість нього:
— Купуйте! Купуйте! Купуйте!
Тож він змушений був знову заспівати:
— Що може статися? Що може скоїтись? Ну що? Ну що? Ну що?
Минуло шість годин. Я теж почала знемагати.
Розділ 7
Я взяла ще одну книжку. Лягла на канапу. Книжка була така цікава, що я…
— …а…
— …….
— …..
— О…?
— …………
— …………— сон. Той, якого не згадаєш пробудившись.
— …………
Розділ 8
Я прокинулась, а вони все ще співали…
— Виділи! Виділи! Виділи! Виділи! Виділи!
Я прокинулася від того, що двоє мисливців дивилися на мене, і довгочубий Алекс казав майорові, що стояв позад нього:
— Хто пив із моєї чашки та хто ліг у моє ліжко?
— Вітаю, — сказала я та сіла, опустивши ноги на підлогу.
— Вітаю-вітаю, — відповів мені Алекс і всміхнувся тонкими губами. — Хто ти, негречна дівчино?
— Крихітка.
— А-а-а.
— Ви давно нас чекаєте? — спитав майор Конт.
— Зранку.
— О-о-о-о, — сказав Алекс.
Він був вродливий і тримався так, що було зрозуміло: він про це знає. А святий Отець Є, він зайшов до кімнати останнім, сказав:
— Здрастуй, — і подав мені руку.
Довжелезна ряса та важенний срібний хрест на грудях.
— Добрий день.
Усі вони — високі й широкоплечі.
— Духовний Отець Є.
— Майор Конт.
— А я — Алекс.
— Крихітка, — сказала я.
— Здоров, — мовив Алекс і підійшов до комп’ютера біля стіни та ввімкнув його. — Будемо вважати, що, як на один день, інформації досить для обох сторін, отож, ти можеш іти додому.
— Цебто?
— Ми працюємо вночі, — сказав Отець Є. — А Ви цілий день були на ногах, — утомилися, не виспались.
— Отож, іди додому та відпочивай, — сказав Алекс. — А завтра спробуємо почати все спочатку.