Янголятко в кутих черевиках. Книга друга
- Автор: Ворзельська Генечка
- Серия: Янголятко в кутих черевиках #2
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-54-Х
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга». Краткое содержание книги:
Ми презентуємо другу розповідь про долю Янголятка в кутих черевиках. Жорстокі реалії нового світу в майстерному викладі талановитої авторки й далі дивують, шокують, але, безумовно, захоплюють. Отож вирушаємо разом на бій проти Поганих Хлопців та Дівчат. Гра триває!
Але демони повертаються.
— Вони завжди повертаються.
Завжди-завжди.
Знання стародавніх цивілізацій — магія та чаклунство — із понищених храмів, а лазуритовий міст — у печери та гнізда, сховані в нетрах. Клани обраних недосяжних для дичавіючих до звіриного стану кожні двадцять тисяч років земних істот. Завдяки кланам обраних зберігаються знання. Їх передають одне одному, фіксуючи тайнописом померлих мов, укладаючи імена демонів та князів зла з новонароджених літер та віддаючи ці знання людям, тільки-но вони поверталися з печер у міста і храми. Аби зло ніколи не вичерпувалося, щоб воно завжди мало зворотній шлях.
«Земні істоти — чи то людей, чи то ящерів або напівконей — повсякчас приваблює чаклунство. Легкодосяжна мета, прості методи творення любові, враз набуті багатство і щастя.
Помститися, наблизитись, одержати знання, тобі не дані. Й не тому, що в цьому переродженні ти ще не здатний сприйняти їх, а через те, що для тебе вони просто згубні.
У сиву давнину, поза межами земної історії, ще до спорудження океанських міст, одразу після Першої Великої Війни закляття влаштувало демонам перший вихід із пекла, тож вони поквапилися навчити тодішніх мешканців Землі того закляття, аби ті вміли викликати їх до життя.
Зло легко примушує слугувати собі — щось наобіцявши взамін. Досягнення будь-якої мети, втілення будь-якої мрії, здійснення всіх пунктів згідно з укладеним списком. Вічне життя, та не десь там, а тут. Серед камінних левів, одразу при виході з сирого підземелля.
— Усе що завгодно…
— Усе що завгодно?!
— Так.
Усе задля того, щоб видертися. Мститися, нищити та тягнути до пекла.
Як повсякчасне доведення Світлу, що створене ним — то не лише любов. І всі ті, кого він породив, не відаючи, що Світло не потребує пекла для створених ним із глини в Любові та задля Любові, були певні: якраз Світло доправляє їх до пекельні».
Вітчимові конспекти:
— Бог є. І Бог — це Любов.
— Триста Котових уроків.
— Зло живе, і воно житиме завжди. До останньої Великої Битви.
Або мій «Буквар для Маленьких Янголів!»:
«Створене бісами чаклунство завжди вабитиме земні істоти, — чи то людей, чи то ящерів або напівконей, вабитиме легкодосяжною метою, простотою творення любові, враз набутими багатством і щастям».
Розділ З
Демони — це витвори таких, як мій Вітчим.
Створити Світ і знищити його.
Ще один Кінець Світу, адже саме він здатний породити безлику почвару, звіра, схожого на зубатого хробака, дев’ятиголового лева та рогатого демона.
Безликий, хробакоподібний, дев’ятиголовий, рогатий — за своєю подобою та суттю — точнісінько такі, як Диявол, що їх сотворив.
Але кожний Диявол вирушає до Пекла, так само, як будь-який Янгол потрапляє на Небо.
Нескінченна низка Великих Битв.
Злісна настирність переможених, котрі наперед знали, чим закінчиться боротьба.
Але той, що Сидить На Чорному Троні, каже:
— Я посилаю тебе на Землю.
Я той, Хто Вивіщує Над Усією Землею, каже:
— Я посилаю тебе, щоб зупинити їх.
І все починається спочатку: новий Всесвіт, нові Розквіт і Занепад і новий Кінець Світу, з якого й виходять почвари та демони — учасники Останньої Битви.
Але кожний Кінець Світу породжує не тільки нове зло. Він створює ще й Янголів.
Примусити слугувати собі все, що можна примусити.
Вітчим, який годує з рук чорних кішок:
— Рушайте. І завдайте їм Лиха.
Вітчим, який створює безликих почвар.
— Так. Але щоб викликати Духів Води, треба вимовити це на два склади коротше. Дивися…
І чаклун повторює його слова, відкриваючи вхід до Пекла. Чаклун навіть не бачить того, як випущені ним демони переступають захисне коло, перестрибують йому через голову, прохромлюючи його наскрізь.
Вітчим самотужки відчиняє вхід до Пекла, аби приманити, приручити й примусити слугувати йому Злісну Шестипалу Почвару — тварюку, котра пережила навіть Демона — свого Творця.
Дев’ять демонів випустив Вітчим, відчинивши на мить Пломеніючий Вихід. Дев’ять демонів вийшли з пекла, вихопилися на землю першої ночі місяця-повні.
Перший
Він мчав витким тунелем, добігаючи третього закруту. По стелі, стінах та розпеченій підлозі не тямлячи, де що, та зриваючись у вертикальні колодязі й видираючись із них. Перший із багатьох десятків демонів, летів до виходу, що розступався та вібрував услід за закляттям, яке створювало сам вихід; він біг не зупиняючись, пильнуючи, аби його не розчавив простір, бо той одразу ж стиснеться, тільки-но відкриється вихід, який тут-таки закривається.