Янголятко в кутих черевиках. Книга друга
- Автор: Ворзельська Генечка
- Серия: Янголятко в кутих черевиках #2
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-54-Х
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга». Краткое содержание книги:
Ми презентуємо другу розповідь про долю Янголятка в кутих черевиках. Жорстокі реалії нового світу в майстерному викладі талановитої авторки й далі дивують, шокують, але, безумовно, захоплюють. Отож вирушаємо разом на бій проти Поганих Хлопців та Дівчат. Гра триває!
— Оце і все, — сказав він.
— І нахилившись, ледь прижмуривши очі:
— Шшшшш…
— Що? — він озирнувся.
— Ні.
Але вимовлені десь Чорні Слова змусили його підкоритися і, розвернувшись, кинутися на поклик.
Давні зароки, вимовлені над чашею з кров’ю, підганяли його. І він неспроможний був слухатися. Давні зароки. Водовідводом, крізь віконце на горищі — та на дах. Через безодню вулиці. Магічні слова з вуст вбраного в саван, викраденого з розореної могили Чорнокнижника:
— Я наказую вам з'явитися!
Демон став перед алтарем, як одна з п’яти почвар, що прийшли на виклик.
— Я наказую, щоб ви служили мені!
Жоден із них не міг йому не скоритися. Усі п’ятеро стали рабами виголошених ним стародавніх зароків.
Чорнокнижник умочив пальці в кров, покропив нею демонів і, кинувши їм до ніг вощану лялечку, наказав:
— Принесіть мені його серце, — і додав, відповідно до угоди: — А душу залиште собі.
Демони впали навпочіпки й обнюхали лялечку, запам’ятовуючи запах волосся на її голові, запах її одежі, — чогось того, що надягала на себе людина, прокляттям якої вони тепер стали.
— Рушайте! — наказав Чорнокнижник, — і вони слухняною зграєю вилетіли з драпірованої важкими шторами кімнати.
Сьомий
Безлюдна міська ніч. Нічого, крім поодиноких ліхтарів та ще рідше — освітлених вікон. Він шукав, але знайти не міг. Бодай когось. Хоч якийсь звук, якийсь порух.
Почувся шерех із-за підвальних дверей, і демон кинувся туди та одразу ж відсахнувся. Його відкинуло сичання котів, що жили там.
— Тьху, — це було щось більше за страх.
Пляма ліхтарного світла, мимо, майже при самій стіні.
Освітлене вікно на другому поверсі. Демон стрибнув і завис на підвіконні, зазираючи крізь щілину між гардинами; старенький телевізор, не менш стара електропіч, що висвічує пластиковим багаттям, манюсінька ялинка на телевізорі, єдиний мандарин у вазочці, притулена до нього листівка та подарунок — недорога каламутна пляшчина.
— Пусте, — демон зістрибнув на вкриті снігом плити.
— О! — він одразу ж побачив попереду перехожого, котрий надсилу струшував сигаретний попіл. — А ось і ти!
І він кинувся навздогін.
Восьмий
Занедбана квартира, бруд, у кутку — єдині черевики.
Похилений чоловік сидів біля вікна, притиснувшись коліньми до батареї. Підібрана десь ялинкова гілка поміж двома стирчаками гвіздків на стіні. Запарений у півлітровому слоїку чай. Линялий светр із обвислими ліктями та постряпаними рукавами.
Демон стояв біля нього і слухав:
«Сніг. Знову йде сніг. Нічого, крім снігу. Сніг.»
І — теж саме упродовж двадцяти хвилин.
«Сніг… Сніг… Сніг…»
Перед тим, як він простяг руку до сигарети на підвіконні, біс увійшов у нього, але не знайшов нічого, крім болю, загнаного так далеко, що залишилась сама порожнеча.
— Ти мусиш убити, — сказав демон.
Чоловік іще більше похнюпився.
— Ти мусиш убити.
Чоловік заперечно похитав головою.
— Вставай.
Чоловік підвівся.
— Чим убиватимеш?
Чоловік огледівся — в кухні було порожньо. Але на двох ящиках, поставлених один на другий та застелених газетою, лежав довгий і гострий, мов лезо, ніж. Він побачив його відразу.
— Чудово. Бери його.
Він квапився вивести чоловіка з будинку:
— Ходімо! Ходімо! Ходімо!
Дев’ятий
Дев’ять демонів вийшли з пекла, вихопились на землю першої ночі місяця-повні.
Озирнешся?
Подивишся у вікно?
Ти чуєш звук?
…демон летів містом, і тепер це місто належатиме йому довго-довго. Майже завжди.
— Ти невдоволений? — спитала Мачуха.
— Так, — озвався Вітчим.
— Дарма, — вона пригорнулась до нього. — Наступного разу.
— Авжеж, — сказав Вітчим, уникаючи її обіймів та відступаючи від порога, за яким було Пекло.
Розділ 4
Зло легко примушує слугувати собі.
Однак і Янголи можуть знайти того, хто допоможе їм, вирве з тварючих лап.
Так само, як Вовк зібрав оцих чотирьох, щоб вони змогли допомогти мені в скрутну хвилину. Алекса, Інгу, майора Конта і святого Отця Є. Він вибрав із них того, хто був здатний протистояти почварам.
Алекс, Інга, майор Конт і святий Отець Є.
— Скільки повернулося?
— П’ять.