Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
З погляду Кіплінґа, люди (принаймні справжні чоловіки) великою мірою однакові. Правду приховує лише географія, змушуючи нас подорожувати на край світу, аби з'ясувати, що до чого. Але в двадцять першому сторіччі зліт суспільного розвитку та стискання світу такі подорожі унепотрібнюють. Коли ми вийдемо за межі біології, не буде ані Заходу, ані Сходу, ані кордонів. Якщо ми достатньо довго відсуватимемо Ніч якнайдалі, вони зрештою зійдуться вдвох.
Чи зможемо ми це зробити? Гадаю, так. Між сьогоднішніми викликами та тими, що їх не здолали Китай династії Сун, коли притиснувся до твердої стелі тисячу років тому, та Римська імперія ще на тисячу років раніше, є велика відмінність. Тепер ми набагато краще розуміємо, що відбувається. На відміну від римлян та Сун, наша епоха ще може дістати мислення, якого потребує.
На останній сторінці своєї книжки Колапс біолог та географ Джаред Даймонд припустив, що є дві сили, що могли б урятувати світ від катастрофи: археологи (що виявляють подробиці помилок давніх суспільств) та телебачення (що оприлюднює їхні знахідки)[532]. Як археолог, що багато дивиться в телевізор, я з цим згоден, але хочу додати ще одного рятівника — історію. Лише історики можуть зібрати докупи величезну оповідь про суспільний розвиток. Лише історики можуть пояснити відмінності, що ділять людство, і як зробити, аби вони нас не знищили.
Сподіваюся, ця книжка може трохи посприяти такому процесові.
Додаток: Про суспільний розвиток
ндекс суспільного розвитку є стрижнем цієї книжки, він тримає вкупі весь набір фактів, що назбирали археологи та історики. Сам індекс не пояснює, чому Захід панує, але він виявляє обриси історії, що потребують пояснення. Повний опис індексу для тих, кого цікавить методика та докладні свідчення, що становлять підґрунтя підрахунків, подано на вебсайті www.ianmorris.org. Цей додаток є лише коротким викладом головних методологічних складнощів та основних результатів.
Чотири заперечення
бачу чотири заперечення проти індексу суспільного розвитку:
1. Обчислювання та порівнювання суспільного розвитку в різні часи та в різних місцях дегуманізує людей, тому цього робити не треба.
2. Обчислювання та порівнювання суспільств є поважною процедурою, але суспільний розвиток в тому сенсі, як я його означив (як здатність суспільств робити те, що треба), є не те, що треба міряти.
3. Суспільний розвиток у тому сенсі, як я його означив, є корисним методом порівнювання Сходу та Заходу, але чотири показники, що я в нього заклав (енергоздобуток, організація/урбанізація, ведення війни та інформаційні технології), є не найкращими.
4. Ці чотири показники дають добрий спосіб міряння суспільного розвитку, але я зробив фактичні помилки й отримав неправильні результати.
Заперечення 1 я обговорював у першому розділі. Є багато історичних та антропологічних питань, щодо яких обчислювання та порівнювання суспільного розвитку нічого не дає, але питання чому Захід панує за своєю природою потребує обчислювання та порівнювання. Якщо ми хочемо на нього відповісти, треба обчислювати та порівнювати.
У третьому розділі я дещо казав про заперечення 2. Можливо, можна міряти та порівнювати ліпші характеристики, ніж суспільний розвиток, але я таких не знаю. Нехай інші історики та антропологи визначать інші вимірні об'єкти та отримають кращі результати.
Заперечення 3 може набувати трьох форм — що до моїх чотирьох показників можна додати ще інші; що треба використовувати інші показники; що треба розглядати меншу кількість показників. Я вже писав у цій книжці, що я вивчав кілька інших показників (зокрема, обсяг найбільшої політичної одиниці, стандарти життя [в термінах дорослої людини], швидкості транспортування чи розмір найбільших пам'ятників), але в усіх випадках мав серйозні проблеми зі свідченнями чи з тестом на взаємонезалежність. Більшість показників у будь-якому разі показують високий рівень надлишковости в перебігу історії, а будь-яка прийнятна комбінація показників має тенденцію давати той самий результат.
Є багато незначних та два великих винятки з правила надлишковости. Перший виняток можна назвати "кочівничою аномалією" — йдеться про те, що степові суспільства зазвичай мають низькі бали в енергоздобутку, організованості та інформаційних технологіях, але високі в веденні війни. Ця аномалія допомагає пояснити, чому справжні кочівничі суспільства так успішно перемагали імперії й так погано ними керували[533]. Вона варта глибокого вивчення, але прямо не впливає на порівнювання осілих аграрних східних та західних осередків у цій книжці.
532
археологи та телебачення...: Diamond 2005, р. 525.
533
Напівкочівничі завойовники, як-от партяни, сяньбі, турки османи та маньчжури, були дуже успішними імперськими володарями, але цілковиті кочівники, зокрема гуну, гуни та турки сельджуки, такими не були. Найближчими до винятку є цілковиті кочівники монголи, але навіть їхні успіхи в імперському володарюванні явно фрагментарні.