Чому Захід панує - натепер

У дванадцятому розділі я міркував далі й припустив, що пояснити, чому Захід панує, великою мірою означає й відповісти на запитання, що буде далі. З такою самою певністю, з якою географія нав'язала панування Заходу, вона також нав'язує, що Схід надолужить відставання, використовуючи переваги своєї відсталости доти, доки його суспільний розвиток не перевищить суспільний розвиток Заходу. Але тут ми знов наштовхуємося на іронію. Піднесення суспільного розвитку завжди змінювало значення географії, і в двадцять першому сторіччі розвиток підійметься так високо, що географія взагалі втратить будь-яке значення. Єдине, що матиме значення — це перегони між Синґулярністю та Ніччю. Аби затримати Ніч, ми маємо глобалізовувати дедалі більше своїх інтересів, відтак міркування щодо того, яка з частин світу має найвищий суспільний розвиток, важитимуть дедалі менше.

Звідси випливає найглибша іронія: відповісти на перше запитання (чому Захід панує) великою мірою означає відповісти й на друге (що буде далі), але відповідь на друге запитання позбавляє перше питання значної частини його ваги. Бачення того, що буде далі, виявляє те, що, мабуть, було очевидним від самого початку — історія, що справді чогось важить, стосується не Сходу, Заходу чи якоїсь іншої частини людства. Важлива історія є глобальною та еволюційною, вона розповідає, яким чином ми від одноклітинних організмів доходимо до Сингулярности.

Упродовж усієї книжки я доводив, що ані теорії тривалої зафіксованости, ані теорії короткочасової випадковости не пояснюють історії, але тепер, ще раз, я хочу піти далі. У справді далекій перспективі на часовій осі еволюційної історії теорії тривалої зафіксованости та короткочасової випадковости насправді практично не мають значення. П'ятнадцять тисяч років тому, перед кінцем льодовикового періоду, поняття Сходу та Заходу мало що означали. Через сторіччя після нас вони знову мало що означатимуть. Їхня важливість у проміжні епохи була лише побічним ефектом географії між епохами, коли перші землероби проштовхнули суспільний розвиток за шість балів та коли перші машинопідтримувані післябіологічні істоти проштовхнуть суспільний розвиток понад позначку п'ять тисяч балів. На той час, коли це станеться — гадаю, десь між 2045 та 2103 роками, — географія вже взагалі не матиме жодного значення. Схід та Захід залишаться лише фазами, що їх ми проминули.