Африка, сни
- Автор: Подервянский Александр Сергеевич
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-03-6
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Африка, сни». Краткое содержание книги:
Уперше публікується повнометражна комедія-екшн «Ваша Галя балувана» – неперевершена кіноісторія про прекрасну Галю, українську якудзу і Дао, яке не описати словами.
Для широкого кола читачів із почуттям гумору, які розуміють (при)значення обсценної лексики.
Генерал Власов:
Ну-ну, meine lieben совушка, не плач,
Прийде Гудерiан, i з ним дядько Канарiс,
Мiшок смачних засмажених мишей
Вони тобi подарять.
Чути страшне рипіння дерев. На галявину, ламаючи дерева, виходить Павєл Власов - здоровенний, схожий на Кiнг-Конга мужик з сокирою на поясi. Павєл Власов пиздить себе обома руками в груди, якi iздають звуки, нiби в зонi пиздять по рельсу. Всi ховаються.
Павєл Власов (страшно ричить):
Мать! Мать! Мать!
Генерал Власов:
Ну, бля, пiздєц!..
Пєлагєя Нилівна:
Тихiше, помовчіть! Бо як побачить,
То з’їсть усiх, а Фiлiном закусить.
Генерал Власов(з гордiстю):
А всьо-такі синок на мене схож.
Його би в ПТУ чи в iнститута...
А так – немає смисла нiкакого,
Шо вiн пиздячить лiс i розриває
Навпiл шатунiв, i греблi рве.
Дiяльнiсть пиздувата!
Філін (здогадався):
Ха! Вiн – лишняя людина!
Павєл Власов меланхолiйно лама об колiно вiковiчнi сосни. Раптово помiчає нашу компанiю i iздає страшне кiнг-конгiвське гарчання. Наляканi радіхони разом з жирною совою безпорадно бiгають у монстра мiж нiг, i вiд жаху страшно кричать. Причому пiдступний Власов-батько, вiдступаючи, заманює синка до оркестрової ями. Зi звуком скинутого з дзвiницi дзвона Павєл Власов валиться в яму на фаготи i контрабаси.
Входить Танатос.
Танатос:
В той час, коли народ піднявся на війну,
У глибині сибірських нетрів непролазних
Пустують куркулі. Бешкетникам багатим
Насрати на страждання простих людей.
Недобитки ці безвідповідальні
Ведуть свої дурні розмови,
Обклалися з усіх боків блядями
І портвейном, один із них на Захід
Оглядається з надією, а другий –
В темні лабіринти слов’янської душі
Залізти хоче.
Звуть їх Щукін і Морозов Савва –
Батько Павла, нашого героя...
Гидке болото з отруйними випарами i сюрреалiстичними мiражами. В центрi болота стоїть вдало вкомпонований в пейзаж храм Аполлона. Храм представляє собою древнєгречеський дорiчеський ордер з капiтелями, пропiлєями i всіею положеною поїбен’ю, тiки зроблений, на вiдмiну вiд грецького, з дерева – росiйським способом «в лапу». Знизу храм Аполлона опирається на двi гидкi, жовтi i бруднi курячi лапи. На краю болота в позi «Мисливцiв на привалi» художника Пєрова сидять два розпиздяї: Савва Морозов i його друг Щукін. Обидва тримають в правiй руцi гранчаки з портвейном, а в лiвiй – блядєй.
Савва Морозов(показує гранчаком портвейну на гидке болото):
Дивись, ну гдє єщо така краса?
То Русь могучая, всього в ній дохуя –
Лiсов, полєй i рєк, болот, пустинь i тундри,
А также i тайги в ній сильно дохуя!..
І всюди Руссю пахнєт! Чєловєк
Здєсь вольно нюхаєт той запах до опиздініння...
Щукін(саркастично):
І шо? Нанюхався,
А потiм сам насре, шоб iншi нюхали? І шо характєрно –
Нiколи сам не убере гавно,
А так лежать полишить.
Нєобразованний, нєграмотний мужик!
Нєт, всьо-такі нам до Європи
Срать і срать єщьо.
Савва Морозов:
А нравствєнне начало?
Мужик, хоча й дурний, але святий.
Його їбуть, а вiн внiманiя на те не обраща,
І хоч полєзного не робить нiхуя,
Но i не злобиться. І любить все кругом:
Растєнiя, звiрят i пташенят, також
Дiтей, людей, дiвчаток, молодиць
І бога.
Щукін:
Бога не чiпай.
Сидиш собi в болотi iз блядями
Та ящиком портвейну, кiряєш, як мудак,
І лупиш комарiв на товстiй пицi.
Не можна говорити про бога
В такому положенії!