Африка, сни
- Автор: Подервянский Александр Сергеевич
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-03-6
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Африка, сни». Краткое содержание книги:
Уперше публікується повнометражна комедія-екшн «Ваша Галя балувана» – неперевершена кіноісторія про прекрасну Галю, українську якудзу і Дао, яке не описати словами.
Для широкого кола читачів із почуттям гумору, які розуміють (при)значення обсценної лексики.
Її упер отой ведмідь паскудний,
Що задавив секретаря райкома позаторік....
Він був такий плюгавий,
Що волохатий людожер погидував обідать,
Утерся лапою і тяжко позіхнув,
А потім зник в кущах малини дикой,
Поніс в тайгу свої звірячі тайни...
Генерал Власов:
Тобі шкода його?
Пєлагєя Нилівна:
Кого, ведмедя?
Генерал Власов:
Ні, секретаря того плюгавого.
Пєлагєя Нилівна:
Ти ревнуєш?
Генерал Власов:
Я хочу розібратись.
І ти мені розкажеш. Все і зараз.
Пєлагєя Нилівна:
Ти мене кохаєш.
Генерал Власов:
Кажи, навіщо твоя дівоча сукня
Ведмедю знадобилась?
Пєлагєя Нилівна:
Ну, може він відніс її дружині?
Генерал Власов:
Ведмедиці? Але ж у вас
Не співпадають розміри.
Пєлагєя Нилівна:
Ну, я не знаю...
Генерал Власов:
Можу підказати.
Давно знайомі ви...
(Пєлагєя щасливо регоче).
У своїй берлозі він холодними зимовими ночами
Ту сукню нюхав. Пестив він її
Своїми лапами... Він дрочив на неї!
Пєлагєя щасливо регоче. Генерал Власов дає їй ляпаса.
Генерал Власов:
Ти шльондра!
Пєлагєя Нилівна:
Як солодко мені! Ще вдар, коханий!..
Коли твій полк перевели у Забайкалля,
Писала я туди, а потім – Халхін-Гол,
КВЖД, Хакасія і Польща...Ти не відповідав,
Тебе шукала я, твій запах переслідував мене
Вночі і вдень. Я якось заблукала –
Була весна, в тайзі буяли квіти,
Я бігла навмання, і пахощі знайомі
Вели мене туди, де ви колись
Зливали відпрацьовану солярку.
Я вийшла на галявину – ведмідь
Качався у баюрі солідолу.
Смердів він карасіном і мастилом.
Побачивши мене, він посміхнувся
І загарчав так приязно, що раптом
У ньому я побачила тебе.
Смердів він так, як ти тієї ночі!
Ну, вдар мене, ще вдар мене, коханий!
Та дівка, що танкіста покохала,
Не буде більш кохати нікого!
Генерал Власов: (тупо):
Ведмідь – танкіст.
Пєлагєя Нилівна (ридаючи, до генерала):
Мiй любчику, яка хуйова жизнь!
Хотiлося б, усе в пизду пославши,
Вдвох милуватися у банi на полицi,
І вiничком любовно пиздитись, і сьорбати чайок.
А замiсть цього у тєбя развєдка, Фiлiн,
Пiздобол Канарiс, а у мене –
Мiй чоловiк, алкаш i бабнiк,
І два сини, епiчєскіх гєроя,
Бодай би їх побили метастази!
Філін:
Я знаю, храм стоїть серед болота,
А в храмi – домовина на цепу.
Про це не знає жодная сволота,
Шо в домовинi тiй слiпий пророк живе.
Зовуть його Микола. За життя
Хуйнi вiн рiзної навигрiбав довкола
Так дохуя, шо свiтлий Аполлон,
Якому поїбать обично на страждання
Припездяного нашого народу,
Раптово зглянувся і швидко ослiпив
Миколу стрiлами, шоб той не бачив
Бiльш пiздоватiзму, і не страждав
Бєзсмислєнно, як ми усi страждаєм.
Ходiм до нього, вiн навчить нас волi Аполлона
І скаже, як нам жити,
Бо нема нiякого терпiння.
Так дальше жить нiззя! Скрiзь долбойоби!
Навiщо, мамо мудрая сова, мене ти народила!..
(Фiлiн б’ється головою об сосну, сосна ламається.)