Анатомія неоголошеної війни
- Автор: Савченко Микола Олексійович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Українська перспектива
- ISBN: 966-7243-20-6
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Анатомія неоголошеної війни». Краткое содержание книги:
Наведено факти взаємодії командної ланки ЧФ з по-сепаратистському налаштованими організаціями, партіями та депутатами кримського парламенту і колишнім президентом Криму. Розкривається ряд серйозних помилок окремих керівників України, через які не вдалося своєчасно розв’язати проблему чорноморського флоту. особливе місце займає розповідь про скорумпованість вищих чинів чорноморського флоту, про розпродаж, розкрадання та вивезення цінного майна.
Важливу увагу приділено портретам тих, хто створював Військово-Морські Сили України, показано успіхи і патріотизм цих людей, а також їхні помилки. Читач узнає про основні етапи будівництва українських ВМС з 1991 до 1997 року.
Репресії, що їх запровадило командування ЧФ, спричиняли обурення офіцерів, зокрема й на Чорноморському флоті. У тих, хто хотів і далі служити в Збройних Силах України, це бажання зникало. Люди побоювалися, що їх викинуть з частини, звільнять у запас, що вони пройдуть усі терни Касатонова. Втім, незважаючи на гоніння, офіцери та мічмани ЧФ робили свій вибір.
Особовий склад розворушився, адже сподівання, що тема флоту залагодиться в Дагомисі, були марні, люди втомилися від невизначеностi. До того ж Україна в Дагомисі свідомо поступилася в питаннях поділу флоту.
28 червня 1992 року особовий склад морського тральщика “Сигнальщик” 68-ї бригади охорони водного району Кримської військово-морської бази урочисто склав військову присягу на вірність народові України. На кораблі підняли Державний прапор України. Екіпаж у своїй заяві висловився “проти дій командирів окремих частин Чорноморського флоту, якими вони порушували права та свободи громадян України, примушували людей присягати на вірність СНД”. Військовослужбовці оголосили, що їхні вчинки не підриватимуть бойової готовності корабля. Екіпаж, “що став під прапор України, докладе усіх зусиль, щоб боронити водні кордони”. Але прапор під потужним тиском командування бригади довелося спустити.
Наступного дня командира “Сигнальщика” капітана 3-го рангу Теймура Сулейманова командування бригади на корабель не пустило.
О 10 годині ранку Т. Сулейманова та його заступника з роботи з особовим складом капітан-лейтенанта В. Лещенка на екстрене засідання Військової ради супроводив комбриг капітан 2-го рангу В. Цаплiн. Там і було учинено розправу. Їх усунули з посад із дальшим звільненням у запас. Екіпаж тральщика зразу ж розформували. Склали списки тих, кого необхідно звільнити в запас. Серед них виявилися й Леонiд Рябовий та Олексій Наколюжний, які вартували прапор на кораблі. Багато хто з офіцерів та мічманів “Сигнальщика” згодом проходили службу вже в складі ВМС України.
Прибулих представників Міністерства оборони та ВМС на територію частини не пустили. Запізно, 1 липня, вийшов наказ міністра оборони України №112 про занесення морського тральщика до складу ВМС України. З екіпажем натоді розквиталися. Тому пункт у наказі про визнання недійсними наказів та розпоряджень Касатонова щодо звільнень посадових осіб від службових обов’язків та вказівка командувачеві ВМС стосовно організації бойового управління корабля були вже даремні.
Та не біда, люди все одно присягали Україні.
2 липня 1992 року особовий склад артилерійського полку та протитанкового батальйону дивізії берегової оборони ЧФ приніс присягу на вірність народові України. В своєму зверненні до військовослужбовців Чорноморського флоту вони назвали “профанацією, що флот належить стратегічним військам та відстоює інтереси Співдружності”. В частинах, ішлося в документі, “ведеться інтенсивна ідеологічна обробка військовослужбовців в антиукраїнському дусі, чиниться моральний та психологічний тиск, а офіційні посадові особи відкрито підтримують РРК і формують думку, що ЧФ був і повинен залишитися російським, а Крим — відірваним від України”.
Будучи неспроможним стримати масовий перехід військовослужбовців ЧФ до складу ВМС України, Касатонов вдався до тиранії. Пішла в хід сила, надто щодо тих, хто ставав під присягу. Тільки дивом не пролилася кров і не почалися бойові дії.
9 липня особовий склад військової комендатури Севастопольського гарнізону (95%) склав присягу на вірність народові України.
Разом із комендантом підполковником Володимиром Звєрєвим присягу принесли майор Сергій Паников, капітан Сергій Булуктаєв, старші лейтенанти Василь Тихий, Iван Добротiн і Роман Черемисінов, лейтенант Олександр Куршинський, старші мічмани Микола Рудь і Олексій Малишев.
Законність присягання засвідчив військовий прокурор гарнізону. Військовий комендант підполковник Володимир Звєрєв доповів про цей факт, а також про готовність керувати гарнізонною службою з урахуванням вказівок першого заступника командувача ЧФ віце-адмірала Віталія Ларiонова як начальника гарнізону. Але Ларiонов відповів на це погрозами, що на таких знайдеться сила, а офіцерів позвільняють з посад.
Враховуючи прохання особового складу комендатури й те, що присяжним військовослужбовцям загрожує розправа, — це вже було в інших частинах — Міністерство оборони України 9 липня своїм наказом №120 занесло його до складу українських Збройних Сил.