Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Зарубежная классическая проза » Твори в 4-х томах. Том 2
Твори в 4-х томах. Том 2 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Твори в 4-х томах. Том 2

Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:

Хемінгуей Е. Твори в 4-х томах. Том 2. — К.: Дніпро, 1980
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
1 ... 24 25 26 27 28 29 30 31 32 ... 320
Перейти на страницу:

Дуже Вас прошу, порадьте, що мені робити. Я маю дочку, яка народилася, коли її батько був у Китаї.

Наперед дякую Вам і цілком покладаюся на Вашу пораду…

«Може, хоч він підкаже мені, як вчинити, — говорила вона сама до себе подумки. — Може, таки підкаже. На фотографії в газеті у нього такий вигляд, наче він знає. Атож, розумний вигляд. Він же щодня дає людям поради. То має знати. А я хочу вчинити як належить. От тільки так довго треба чекати. Дуже довго. А скільки я вже чекала. Боже милий, як довго я чекала. Звісно, ж, він повинен був їхати, хоч би куди його послали, я знаю, але чому його мало спіткати таке? О боже, як би я хотіла, щоб з ним цього не сталося. Мені байдуже, що він там робив, коли воно його спіткало. Але як би я хотіла, щоб цього в нього ніколи не було. Та й не доконче ж мало бути. Просто не знаю, що робити. Я б так хотіла, щоб він ніколи ні на що не хворів. Ну чому, чому він мав захворіти?»

ШВЕЙЦАРІЇ — З ПОВАГОЮ

Частина перша

ПОРТРЕТ МІСТЕРА ВІЙЛЕРА У МОНТРЕ

У станційному буфеті було тепло і ясно освітлено. Добре витерті дерев'яні столики блищали, і на них стояли кошики з солоним печивом у паперових мішечках. Стільці були різьблені, але насиджені й зручні. На стіні висів різьблений дерев'яний годинник, а в глибині приміщення був прилавок. За вікном сипав сніг.

Біля столика під годинником сиділи двоє носіїв і пили молоде вино. Зайшов ще один носій і оголосив, що експрес «Сімплон — Орієнт» прибув у Сен-Моріс із запізненням на годину. Тоді пішов собі. До столика містера Війлера підійшла офіціантка.

— Експрес на годину спізнюється, сер, — сказала вона. — Може, подати вам кави?

— Якщо ви певні, що вона не перешкодить мені заснути.

— Пробачте? — перепитала офіціантка.

— Гаразд, несіть каву.

— Дякую.

Вона принесла з кухні каву. Містер Війлер подивився у вікно на сніг, що мерехтів над освітленим пероном.

— Ви говорите ще якоюсь мовою, крім англійської? — спитав він офіціантку.

— Так, сер. По-німецькому, по-французькому, місцевими говірками.

— Може, ви б чогось випили?

— Ні-ні, сер. Нам заборонено випивати з клієнтами.

— То, може, хочете сигару?

— Ой що ви, сер. Я не курю, сер.

— Оце добре, — мовив містер Війлер. Тоді знову поглянув у вікно, випив каву й закурив сигарету.

— Fräulein [9],— покликав він.

Офіціантка підійшла до нього.

— Чого бажаєте, сер?

— Вас, — сказав він.

— Не треба так жартувати зі мною.

— А я не жартую.

— То не треба взагалі такого казати.

— Я не маю часу на балачки, — мовив містер Війлер. — Експрес прибуває через сорок хвилин. Якщо ви підете зі мною наго-ру, я дам вам сто франків.

— Як не соромно казати такі речі, сер. Ось я зараз гукну носія, нехай поговорить з вами.

— Мені не потрібен носій, — сказав містер Війлер. — Ні носій, ні поліцай, ні жоден з тих хлопців, що торгують сигаретами. Мені потрібні ви.

— Якщо ви й далі таке говоритимете, вам доведеться вийти звідси. Тут не місце для таких розмов.

— А чого ж ви стоїте? Якби ви пішли, мені б не було до кого говорити.

Офіціантка відійшла. Містер Війлер стежив, чи вона не спиниться коло носіїв. Вона не спинилася.

— Mademoiselle! [10] — гукнув він. Офіціантка підійшла. — Принесіть мені, будь ласка, пляшку сіонського.

— Хвилиночку, сер.

Містер Війлер дивився, як вона вийшла, тоді повернулася з вином і поставила його на столик. Він позирнув на стінний годинник.

— Я дам вам двісті франків, — сказав він.

— Прошу вас, облиште ці розмови.

— Двісті франків — неабиякі гроші.

— Щоб ви не говорив такі речі! — відказала офіціантка. Вона аж почала плутатись в англійській мові.

Містер Війлер допитливо глянув на неї,

— Двісті франків.

— Мені гидко на вас дивитися.

— То чого ж ви не підете? Якби ви тут не стояли, я б не міг говорити до вас.

Офіціантка відійшла від столика і стала біля прилавка. Містер Війлер пив вино й усміхався сам до себе.

вернуться

9

Панночко (нім)

вернуться

10

Панночко (франц)

1 ... 24 25 26 27 28 29 30 31 32 ... 320
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)