Повзе змія

— Напишу. Нема чого всяким у основні лізти.

Наручники йому завбачливо зняли ще в коридорі.

Ріг підсунув до себе запропонований майором чистий аркуш паперу, старанно почав писати, попросивши перед цим цигарку. Калита витягнув із пачки одну, саму пачку поклав біля Рожнова. Поки той писав, у кабінеті стояла тиша. Нарешті Ріг поставив крапку, подивися на опера.

— Усе?

— Число, підпис.

Рожнов поставив дату, черконув незграбну закарлючку, підсунув через стіл до Калити списаний аркуш. Майор пробіг його очима, задоволено кивнув, поклав у теку, теку засунув у кейс, кейс замкнув на ключ.

— Ну, все. Вважай, Ігоре Степановичу, паровоз у слідства готовий. Навіть цілий локомотив.

— У смислі?

— У прямому. Ти у нас підеш паровозом, Рожнов. Ватажком тебе оформимо, бо більше нікого. Чого вирячився? Сам же написав, власноручно: Скляренко не годиться, Домовик не потягне, Дорофеєв не гідний. Лишаєшся ти, Рожнов.

Ріг сидів із роззявленим ротом і вже дивився на співбесідника знайомим розгубленим і переляканим поглядом.

— Хочеш, скажу, як далі все буде? Викличу по черзі Скляра з Кузьмою, дам їм почитати твою заяву, а потім увімкну їм запис, де ти їх обзиваєш різними словами. Потім поїду в лікарню до Дори — і така ж сама процедура. Після цього вони всі зізнаються, що саме ти головним у них вважався, без варіантів. Організатор і безпосередній виконавець злочинів. Зброю діставав, наводчиків вишукував, потоплять тебе за повною програмою. Ну, як тобі?

— Не можна… — вираз обличчя Рожнова став таким, що Калиті мимоволі стало шкода хлопця і соромно за власноруч розставлену пастку. — Не треба так… Для чого… Це ж не я…

— Кажеш, не можна? А те, що ви робили з Микитенком, робити можна, нехай він сам, царство йому небесне, барига і хоч тричі вам не заплатив? Можна, питаю?

— Н-ні…

— Бачиш, а ви робили. За твоїм, між іншим, наказом.

— Я нічого не наказував! Це не я, не я!

— А хто? Домовик? Скляренко? Дорофеєв? Хто?!

— С-скляр…

— Значить, Скляр? Після всього, що ти тут щойно наговорив — усе ж таки Скляр? Можеш це написати, можеш дати офіційні свідчення? Ну, Рожнов?

Усе, крига скресла, Калита відчував це. Вже навіть особливо тиснути не треба. Ще трохи — і Ріг розвалиться до самісінької задниці. За приказкою, клин клином вибивають. А тут виходить — страх страхом. Навіть такий недалекий відморозок здатен зрозуміти, чим йому загрожує звинувачення в організації стійкої озброєної злочинної групи. Краще вже видати справжнього ватажка, бо після всього, що наговорено, пацани почнуть вішати на нього всіх собак, та ще й менти, собаки, постараються, вчепляться, їм же ватажок таки потрібен. Їм зробити так, щоб підозрюваний Рожнов признався не лише в організації банди, а й в убивстві Гонгадзе, раз плюнути. Приховувати ім'я ватажка змушує інстинкт самозбереження, це як двічі по два. Але щойно Калита довів Рогові — існує реальніша небезпека. Досвідченого бандюгу, навіть просто дорослу й грамотну людину навряд чи вдалося б так просто взяти на голий понт. Це опер теж враховував.