Повзе змія

Наприкінці цього ж року про Баглая заговорили в Харкові. Троє затриманих за підозрою в убивстві цілої родини не довго гралися в партизанів, уже через кілька днів назвали прізвище свого ватажка. За групою, окрім цих убивств, тягнувся цілий шлейф грабежів та розбоїв. Баглай знову розчинився, щоб з’явитися на Львівщині навесні 2000 року. Хлопчина виявився жорстоким не по роках — за його наказом двоє відморозків розстріляли на околиці Самбора двох дрібних львівських бандюганів. Міліції неофіційно допомагали місцеві кримінальні структури. Подібного безпредєлу тут давно вже не бачили. Вбивць шукали ретельно, не попастися вони просто не могли, адже на тих, хто дасть їм притулок чи якось допоможе, чекала не тюремна камера, а бандитський гнів. А тим, хто допоможе викрити убивць, була обіцяна грошова винагорода. Тож не дивно, що їх скоро вирахували. Прізвище свого ватажка вони не хотіли називати довго, воно взагалі зринуло випадково.

Після тієї історії про Баглая не було чути понад рік. Невідомо, до скількох злочинів він іще виявиться причетним. Адже такий, як Баглай, склавши руки довго не сидітиме, заробляти на життя чесною працею не захоче. А що він уже відчув смак крові — сумнівів не виникало. Тепер він, виходить, орудує у Слобожанську.

Хоча послужний список невловимого вбивці був досить великим, відомостей про його особистість зібрано вкрай недостатньо. Всі, хто діяв під його керівництвом, незалежно від того, чи то був Миколаїв, Хмельницький, Харків або Львів, відзначали жорстокість на якомусь маніакальному рівні та гіпертрофовану й не завжди зрозумілу мстивість Баглая. Він міг затято переслідувати мету звести з кимсь одному йому відомі рахунки, часто не мав із цього жодного зиску, окрім морального задоволення від факту здійсненої помсти. Саме через таку невмотивованість убивств на його слід довго не могли вийти. Проте ця риса, на жаль, не допомагала в розшуку і не сприяла в прогнозуванні, де може виринути тепер уже двадцятитрирічний Богдан Баглай.