Повзе змія
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-66-9
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повзе змія». Краткое содержание книги:
Це трилер, від якого неможливо відірватися. А фінали в історіях Андрія Кокотюхи завжди несподівані.
Головною вигодою від Наталчиної ідеальності було те, що вона за всі роки подружнього життя жодного разу не наїхала на Макса за пиятики, що становили собою необхідний та неодмінний елемент і міліцейської, і власне оперської роботи. Часто опери закладали за комір у кабінетах чи генделиках після трудового дня, та й оперативні агентурні контакти ніколи не обходилися без спиртного. До честі Глода, він намагався не навантажувати без потреби власну печінку й не зловживати добрим ставленням дружини. Та коли в результаті оперативно-алкогольних заходів не вдавалося проконтролювати себе до кінця, Наталка зранку стоїчно приводила чоловіка до тями, не дорікнувши йому жодного разу. Іноді Глодові здавалося, що таких дружин просто не існує.
Звичайно, дружина знала про вбивство Корбута і з розумінням поставилася до чоловікового стану, коли той повернувся ввечері після похорон. Її батько теж віддав загиблому колезі належне, але на поминки не поїхав. Василь Шостак узагалі погано переносив міліцейські похорони, навіть якщо не знав особисто того, кого ховають. Хоча у зв’язку зі зростанням кількості самогубств і серед керівництва, і серед особового міліцейського складу він підтримав ініціативу міністерства: ті працівники міліції, незалежно, чи він начальник відділу, чи простий патрульний сержант, котрі накладають на себе руки, ганьблять своєю поведінкою органи. Всім тяжко, але не всі стріляються з табельної зброї. Ховати з почестями за рахунок МВС самогубців не будуть, їхні родини не отримають матеріальної допомоги й пенсії, бо чоловік загинув не на бойовому посту, а дітям назавжди перекриють дорогу в міліцейські вузи. Такий лист-попередження, призначений виключно для внутрішнього ознайомлення, розіслали всім без винятку керівникам міліцейських підрозділів України. Хоча зміст його в якийсь спосіб став відомий всюдисущій пресі, котра однозначно засудила такий підхід до проблем міліцейського суїциду. Шостак готовий був особисто підписатися під кожним його пунктом. Та коли хтось гинув від ножа, кулі чи гранати, Шостак неодмінно брав під особистий контроль питання допомоги родині загиблого.
Поминали Корбута в актовій залі управлінського Будинку культури. Глодові після третьої чарки, випитої мовчки і стоячи, стало фізично важко переносити увесь цей офіціоз. Спочатку всі по черзі мусили по п'ять хвилин постояти біля труни в почесній варті. Проти самої процедури Глод у принципі нічого не мав, але черга з товаришів по зброї виявилася величенькою, і коли нагоджувалося чергове начальство, Черниченко брав новоприбулого за лікоть, підводив до голови черги, і з боку це мало такий вигляд, що керівництво має привілей віддати загиблому останній борг поза чергою. Потім, коли біля могили почали штовхати промови ті, хто навряд чи й знав, як виглядав Серьога Корбут за життя, траурна церемонія набула особливо гнітючого відтінку. Розуміючи, що в таких ситуаціях ніколи нічого оригінального сказати не можна, Глод усе одно не міг прийняти подібного стану речей. Винесли труну, сказали біля могили кілька слів, закопали мужика, поплакали, пом’янули і розійшлися. За роки своєї оперської роботи Максові доводилося — куди ж подітися! — досить часто бувати на похоронах убитих бандитами міліціонерів, та цього разу йому здалося, що похорон Корбута перетворився в якусь дивну й незрозуміло зразково-показову акцію. Притула сказав йому за столом: місцеве телебачення і журналісти провідних міських газет отримали персональне запрошення від керівництва УМВС, крім того, тесть Глода скористався своїми особистими контактами і запросив телегрупу з телеканалу «Інтер». Сюжет про похорони убозівця, загиблого від руки безжального бандита, планувався у випуск новин, та Максим не збирався дивитися телевізор. Вибравши момент, він, Сташенко та ще кілька оперів, які знали Серьогу особисто, пішли з-за столу. Прихопивши кілька пляшок у найближчому магазині та взявши якоїсь простенької закуски, вони поїхали на конспіративну хату, де Сташенко періодично проводив зустрічі з агентурою і куди періодично водив баб, пом'янули Корбута в тісному колі своїх. Потім дорогою додому Глод зайшов у ще один питний заклад, перехилив сто грамів уже на самоті й запив усе це пивом. Удома дав Наталці роздягти себе і вкласти в ліжко.