Вовки Кальї. Темна вежа V

— Думаю, ти знав, відколи ми порішили твого друзяку, — сказав Роланд, навмисне обравши слово з відтінком сарказму (сарказм був єдиною формою гумору, яку стрілець добре розумів), і Слайтмен скривився. Друзяка. Його друзяка. Але кивнув, не відводячи погляду.

— Я не міг не здогадатися, що ти знаєш і про мене. Хоча Енді ніколи б не виказав мене. Його програмування цього не передбачало. — Врешті-решт він не витримав і, закусивши губу, опустив погляд. — Але я все зрозумів через Джейка.

Роланд так здивувався, що не зумів цього приховати.

— Він змінився. Ненавмисне, для цього він надто чесний і хоробрий, але змінився. Не до мене — до мого сина. За останній тиждень чи півтора. Бенні лише… здивувався. Він відчував, щось не так, але не знав, що саме. А я збагнув. Побачив, що Джейк більше не хоче дружити з моїм хлопцем. Я замислився. І відповідь була очевидна. Прозора, як вода.

Роланд помітив, що віз Оверголсера вже далеко попереду. Ляснув віжками по спинах своїх мулів. Вони пришвидшили крок. Деякі діти під тентом перемовлялися, решта посопували. Тихо брязкали в коробці дитячі речі, зібрати які Роланд попросив Джейка. Стрілець сам бачив, як він це робив. Джейк був хорошим слухняним хлопчиком і ніколи не уникав обов'язків. Цього ранку в нього на голові був крислатий капелюх, під пахвою висів батьків пістолет. Він їхав на козлах одинадцятого воза, з чоловіками родини Естрада. Молодший Слайтмен теж був хорошим хлопчиком, і це лише погіршувало ситуацію.

— Якось уночі, коли ви з Енді доносили на своїх сусідів, Джейк був у Доґані, — сказав Роланд. І Слайтмена перекривило, неначе його вдарили в живіт.

— Он як, — мовив він. — Так. Я відчував… чи думав, що відчуваю… — Довга пауза, потім: — Чорт.

Роланд глянув на схід. Там уже трохи виясніло, але куряви не було досі. Добре. Щойно вона здійметься, це означатиме, що Вовки мчать до Кальї. Сірі коні були прудконогі. Роланд повернувся до Слайтмена і спокійним, майже недбалим тоном поставив друге питання. І заперечною відповіддю на нього Слайтмен підписав би собі смертний вирок і не дожив до появи Вовків, хай би якими прудкими були їхні сірі коні.

— Слайтмене, якби ти знайшов його тоді, якби знайшов мого хлопця… ти б його вбив?

Болісно розмірковуючи над тим, яку відповідь дати, Слайтмен знову надів окуляри. Роланд гадки не мав, чи розуміє він усю важливість питання. Він чекав, щоб почути, що обере батько Бенні — життя чи смерть. І вирішувати той мав швидко, бо підводи вже наближалися до того місця, де діти зійдуть на землю.

Нарешті чоловік підвів очі й знову зустрівся поглядами з Роландом. Він розтулив рота, щоб відповісти, і не зміг. Все було ясно: він міг або відповідати на стрільцеве питання, або дивитися йому в вічі. Робити те й те водночас був неспроможний.