Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Рональд Нідерман змінив машину в Алінґсосі, заштовхав перелякану медсестру Аніту Касперссон у багажник і поїхав у бік Буроса. Жодного плану в нього не було, і він імпровізував на ходу. Доля Аніти Касперссон його не хвилювала. Залишиться вона жити чи помре, йому було байдуже, але він вважав, що зайвого свідка необхідно позбутися. Десь на під’їзді до Буроса він раптом вирішив, що зможе використати її інакше. Проїхавши скількись шляху в південному напрямі, він знайшов безлюдний лісовий масив неподалік від містечка Сеглора, потім прив’язав її в якомусь сараї і кинув. Він розраховував на те, що вона зможе за кілька годин відв’язатися і спрямує поліцію на південь. Якщо ж вона не звільниться, а помре з голоду або холоду, це не його клопіт.
Тим часом Рональд Нідерман повернувся до Буроса і попрямував на схід, у бік Стокгольма. Він поїхав прямо до «Свавельшьо МК», але в приміщенні клубу показуватися не став: на його досаду, Маґґе Лундін сидів за ґратами. Замість цього він подався додому до клубного пристава Ханса-Оке Валтарі і зажадав, щоб той йому допоміг і сховав. Валтарі йому все організував, направивши його до Віктора Йоранссона, касира і фінансового директора клубу. Там він, правда, затримався лише на кілька годин.
Теоретично Рональд Нідерман особливої матеріальної скрути не відчував. Звичайно, він залишив майже 200 000 крон у Госсеберзі, але в нього був доступ до значно більших сум, розміщених у фондах за кордоном. Проблема полягала лише в тому, що йому страшенно бракувало готівки. Йоранссон відповідав за гроші «Свавельшьо МК», і Нідерман вирішив, що йому трапилася слушна нагода. Він досить легко умовив Йоранссона показати йому захований у хліві сейф і розбагатів приблизно на 800 000 крон готівкою.
Начебто в будинку була ще й жінка, але що саме він з нею зробив, Нідерман достеменно не пам’ятав.
У Йоранссона він запозичив також машину, яка ще не встигла засвітитися в поліції, і попрямував на північ, гадаючи скористатися одним з талліннських поромів, що вирушали з Каппельшера.
Доїхавши до Каппельшера, він зупинився на стоянці і заглушив мотор. Потім хвилин тридцять посидів, вивчаючи обстановку. Скрізь, як на гріх, стовбичили поліцейські.
Нідерман завів машину і просто поїхав далі, без жодного плану. Йому було потрібне укриття, де він зміг би на деякий час залягти. Під’їжджаючи до Норртельє, він раптом згадав про старий цегельний завод. З того часу, як рік тому там проводилися ремонтні роботи, він цією будівлею зовсім не цікавився. Цегельний завод використовували брати Харрі і Атхо Ранта, що перетворили його на перевалочний пункт для торгівлі з Прибалтикою, але брати Ранта перебралися за кордон ще тоді, коли журналіст Даґ Свенссон почав копати навколо транспортування шльонд. Завод стояв пусткою.
Заховавши Йоранссонів «Сааб» у сараї позаду заводу, Нідерман забрався всередину. Йому довелося зламати одні з дверей на першому поверсі, але чи не найперше, що він зробив, — організував собі резервний вихід через відвалену в торці фанеру. Зламаний висячий замок він згодом замінив. А потім влаштував собі кімнату на другому поверсі.
Того ж дня, вже ближче під вечір, до нього через стіни донеслися якісь звуки. Спочатку він подумав, що то звичайні привиди. З годину він просидів як на голках, а потім раптом підвівся, вийшов у великий зал і прислухався. Було тихо, але він терпляче чекав і далі, аж поки знову почув якесь дряпання.
Біля мийки знайшовся ключ.
Рональд Нідерман був надзвичайно вражений, коли, відчинивши двері, побачив двох російських шльондр. Вони були геть виснажені й очевидячки просиділи кілька тижнів без їжі: після того як у них закінчився пакет рису, вони жили на самому чаї та воді.
Одна з повій так знесиліла, що не могла встати з ліжка. Друга була в кращій формі. Вона говорила лише російською, але йому вистачило знання мови, щоб зрозуміти, що вона дякує Господу і йому за порятунок. Упавши на коліна, вона обхопила руками його ноги, але він з подивом відштовхнув її, вийшов з кімнати і замкнув двері.
З консервів, що їх він знайшов на кухні, він зварив суп і відніс їм, а сам не на жарт задумався. Нідерман не знав, що йому робити зі шльондрами. Потихеньку сили до них повернулися, і навіть більш виснажена жінка, та, що на ліжку, прийшла до тями. Весь вечір він їх допитував і врешті-решт вияснив, що ці жінки не шльондри, а студентки, що заплатили братам Ранта за можливість перебратися до Швеції. Їм обіцяли посвідку на проживання і дозвіл на роботу. Вони прибули до Каппельшера в лютому, а звідти їх відвезли прямо в будівлю складу і тут замкнули.