Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Нідерман спохмурнів. Прокляті брати Ранта мали побічний дохід, який утаювали від Залаченка. А потім, поспіхом покидаючи Швецію, вони просто забули про цих жінок, а може, свідомо кинули напризволяще.
Тепер виникало питання, як йому з ними вчинити. Жодних підстав завдавати їм лиха він не бачив, проте відпускати їх на волю йому теж не хотілося, бо в цьому разі вони, швидше за все, навели б на цегельний завод поліцію. Відправити їх назад у Росію він не міг, адже тоді йому довелося б везти їх до Каппельшера, а це було дуже важко. Темноволоса дівчина на ім’я Валентина в обмін на допомогу запропонувала йому секс. Секс його абсолютно не цікавив, але сама пропозиція автоматично перетворила її на шльондру. Всі жінки шльондри. Ото й усе.
Через три дні йому набридли їхні постійні благання, ниття і стукіт у стіну. Йому хотілося, щоб йому дали спокій, і він не бачив жодного іншого виходу. В результаті він востаннє відімкнув двері і швидко покінчив з цією проблемою. Попросивши вибачення у Валентини, він простягнув руки й одним рухом скрутив їй шию між другим і третім хребцями. Потім підійшов до блондинки, імені якої так і не запитав. Та лежала на ліжку байдуже і жодного спротиву не чинила. Тіла він переніс на перший поверх і заховав у заповненому водою басейні, після чого нарешті якоюсь мірою заспокоївся.
Залишатися на цегельному заводі Рональд Нідерман не планував. Він мав намір лише перечекати тут, поки вляжеться перша хвиля поліцейського галасу. Поголивши голову і відпустивши маленьку борідку, він дуже змінив свою зовнішність, а до того ж знайшов майже відповідний за розміром комбінезон, залишений кимось із робітників будівельної компанії. Надівши комбінезон і забуту кепку, він сунув у кишеню складаний метр і поїхав на розташовану на пагорбі бензоколонку по продукти. Завдяки скарбниці «Свавельшьо МК» готівки у нього було предосить. У крамничці він з’явився надвечір і виглядав як звичайнісінький роботяга, що зупинився на бензоколонці по дорозі додому. Ніхто, схоже, не звернув уваги на нього, і він узяв за звичку їздити скуплятися раз або два на тиждень. На бензоколонці з ним завжди люб’язно віталися і незабаром уже стали пізнавати.
Попервах Нідерман приділяв багато часу захисту від привидів, що населяли будівлю. Ті ховалися в стінах, а ночами вибиралися на волю, і він чув, як вони бродять по залу.
Він споруджував у кімнаті барикаду, але через кілька днів йому це набридло, і тоді він, озброївшись знайденим в одній з кухонних шухляд багнет-ножем, вийшов з кімнати, щоб зустрітися з чудовиськами. Необхідно було покласти цьому край.
І вони відступили — вперше в житті йому вдалося здобути над ними перемогу. Досить було йому наблизитись, як вони кинулися врозтіч, він бачив, як їхні хвости і безформні туші заповзають за ящики і шафи. Він заревів їм услід, і вони кинулися навтіки.
Здивований Нідерман повернувся в обжиту кімнату і всю ніч просидів, сподіваючись, що привиди повернуться. На світанку вони знов атакували, і він ще раз вийшов їм назустріч, у черговий раз змусивши ворога до втечі. При цьому він відчував щось середнє між панікою і ейфорією.
Все життя ці істоти переслідували його, виповзаючи з темряви, і тепер він уперше відчув, що має силу дати їм відсіч. Більше він нічого не робив — лише спав, їв, думав, і поступово його пойняло відчуття спокою.
З днів складалися тижні, і ось настало літо. За допомогою радіоприймача і вечірніх газет він міг стежити за тим, як полювання на Рональда Нідермана потихеньку сходить нанівець. Він з цікавістю прочитав репортаж про вбивство Олександра Залаченка і признав потішним, що крапку в житті Залаченка поставив якийсь психопат. У липні він зацікавився судом над Лісбет Саландер і був приголомшений, коли її виправдали. Це здавалося неправильним. Вона на волі, а йому доводиться ховатися.
Він купив на бензоколонці «Міленіум» і прочитав тематичне число про Лісбет Саландер, Олександра Залаченка і Рональда Нідермана. Якийсь журналіст на ім’я Мікаель Блумквіст змалював його патологічним убивцею і психопатом. Нідерман насупив брови.
Якось несподівано настала осінь, а він усе ще не покидав свого сховища. З настанням холодів довелося купити на тій же бензоколонці електрообігрівач, але пояснити, чому не їде звідси, Нідерман не міг.
Кілька разів у двір заходила молодь і паркувалася перед заводом, але до будівлі не залазила і спокою Нідерманового не порушувала. У вересні одного дня у дворі зупинилась машина, і якийсь чоловік у синій вітровці почав розгулювати по ділянці, смикати за ручки дверей і щось винюхувати. Нідерман спостерігав за ним з вікна другого поверху. Періодично щось записуючи у блокнот, чоловік тинявся довкола будівель хвилин двадцять, а потім оглянувся востаннє, сів у свою машину і поїхав. Нідерман зітхнув з полегкістю. Він уявлення не мав про те, ким був цей чоловік і що його тут цікавило, але складалося враження, що той оглядав нерухомість. Те, що смерть Залаченка повинна спричинити опис майна, Нідерману на думку не спадало.