Соло бунтівного полковника. Вершина
- Автор: Сахно Анатолій Іванович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Ярославів Вал»
- ISBN: 978-617-605-043-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
Члени колегії — заступники голови Служби, начальники обласних управлінь, керівники департаментів, управлінь — терті калачі. Щоб стати членом колегії, треба не лише з’їсти не один пуд солі, а й проковтнути не одного колегу, підставити ніжку не одному товаришеві, зіпхнути з посади не одного вищого начальника, щоб посісти його місце. Тому кожен із них, отримавши наказ прибути о десятій у будинок на Володимирській, 33, знав, що ця поспішність — неспроста.
Оскільки начальники обласних управлінь не могли добратися за годину до столиці, засідання вирішили проводити в Малому залі, де зібралися лише ті члени колегії, які працювали в Києві, в центральному апараті, та в управлінні по Києву і Київській області. Усі, хто вже встиг прибути, шушукалися, обговорювали можливі причини такого раптового збору, навіть затяті балагури й жартівники цього разу утримувалися від своїх улюблених приколів.
О десятій годині п’ятнадцять хвилин до залу зайшли голова Служби Герасим Берун і начальник департаменту Мирон Остапенко. Вони мовчки пройшли до столу президії і стали, повернувшись обличчями до вхідних дверей. За кілька секунд прозвучала команда «Товариші офіцери!» й до залу ввійшов Президент України. Він голосно привітався і, махнувши рукою, що означало «не напружуйтесь», сів за стіл президії — у центрі. Праворуч від нього — Берун, зліва — Остапенко. Усі члени колегії теж сіли на свої місця. У залі запала мертва тиша.
— Панове генерали, шановні члени колегії. На жаль, ми не часто збираємося ось у такому складі, щоб обговорити питання державної безпеки. А говорити є про що. Відверто скажу — я незадоволений вашою роботою. Ви обернули щит і меч на гаманець і кейс. Серйозних справ не маєте. Економічна злочинність зростає, а ви не тільки не боретеся з нею, а часто сприяєте їй. Організована злочинність керує вами. Вона пробралася в державний апарат, зрослася з ним, купила його з потрухами.
Головне завдання, яке я вам ставив, коли представляв голову Служби Герасима Васильовича Беруна, — обмежити вплив олігархів на справи в державі, протидіяти їхньому зрощенню з чиновним апаратом — не виконано. Хіба держава може реалізувати свою місію, якщо клютови і їм подібні мільярдери визначатимуть політику? їхня ж мета відома — збагачення, збагачення і ще раз збагачення. Це вони впливають на прийняття потрібних їм законів. Це їхні газети, журнали, телеканали ллють бруд на вашого Президента — а ви спокійно споглядаєте й нічого не робите, щоб заткнути їм роти. Дожилися до того, що якісь… подонки кидають у Президента гранату, а Служба безпеки спить собі спокійно, ще й пробує пояснити свою бездіяльність благими намірами.
Більше того, дехто з ваших розумників почав займатися політикою. Вони, бачте, незадоволені діями Президента і його команди. А ви хто, не моя команда? Тоді он туди, на вулицю, і там собі ходіть з гаслами, як купка недоумків з національними фантазіями. Попереджаю: не лізьте не в свою парафію. Я з деякими, так сказати, незадоволеними розберуся, і буде вам дуже гірко, коли я ще дізнаюся про ваші політичні реверанси.
Коротше: якщо не зміните свого ставлення до роботи — тут сидітимуть інші люди. І виконуватимуть завдання, які поставить перед ними Президент. А ви будете сидіти в іншому місці.
І останнє. Вчора увечері я підписав указ про звільнення з посади голови СБУ Герасима Васильовича Беруна у зв’язку з переходом на іншу роботу. Герасим Васильович — досвідчений професіонал, але на цій посаді зараз потрібна інша людина, молодша, енергійніша, з новими підходами до організації роботи. Поки що обов’язки голови тимчасово виконуватиме Мирон Валентинович Остапенко. Указ про його призначення я теж учора підписав. Запитання є?
Запитань не надійшло. Але вони важкою хмарою висіли в спертому повітрі малого залу колегії, так і не пролившись на голову найвищої керівної особи держави Україна.
4
Генерал-лейтенант ФСБ Росії Генріх Якович Седов, як завжди, допізна затримався у своєму кабінеті на Луб’янці. Звичка, що залишилася ще з тих часів, коли він працював у 5 Управлінні КДБ СРСР. І Чебріков, і Андропов, і Крючков не змінювали заведеного ще з часів Сталіна правила основний робочий час затягувати далеко за північ, змушуючи й керівників нижчих ланок наслідувати цей приклад. Сиділи допізна й інші співробітники: а що як знадобиться якийсь папірець чи цифір?