Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба

За Святополка проти чехів на допомогу Польщі виступали Володимир Мономах та Олег Святославич. Мирні відносини часів єдиновладдя київського князя у XII ст. стали диференціюватися залежно від угруповань руських князів. Чернігівці ставились більш вороже, Волинь, навпаки, зміцнювала дружні стосунки.

Мирні відносини Києва з Угорщиною були традиційними з часів переходу угрів на нове місце наприкінці IX ст. Вони були союзниками Русі в її візантійській, німецькій чи польській політиці. Угри схвалювали балканську політику Святослава і брали участь у його походах. Володимир жив у мирі з Іштваном І Святим (997—1038). Двоюрідний брат короля герцог Ласло Cap був одружений на руській, вірогідно Премиславі Володимирівні. При київському дворі служили угри (дружинник князя Бориса Георгій і його брат Моісей).

За Ярослава відносини спочатку були напруженими — угри підтримували Болеслава І та Святополка. Під час подій 1029—1031 рр. були у протилежній коаліції. Проте з воцарінням сина герцога Ласло Андрія І (1046—1061) стосунки налагодились, адже новий король жив у Києві й одружився з Анастасією.

Політика наступників Ярослава Мудрого щодо Угорщини тяжіла до союзницької, проте вона значно ускладнювалася усобицями у кожній з країн. Політика галицьких Ростиславичів починала в цьому плані відрізнятися від позицій Києва.

Син Святополка Ярослав одружився з дочкою короля Ласло І, наступник останнього Кальман (1095—1114) продовжував союзницьку щодо Києва політику. Ярослав у 1099 р. привів угорське військо під Перемишль, де заховався Володар Ростиславич. Але угорські війська потерпіли жорстоку поразку від половців.

У 1104 р. Святополк видав свою дочку Предславу «в Угры за королевич» (вірогідно за герцога Альмоша), зміцнивши свій союз з королем. З іменем Кальмана пов’язують появу руського корпусу особистої охорони — «руські королевської величності», які мешкали у «руському місті» Оросварі. Вони охороняли ворота та інші входи до королівської резиденції.

Союз з Угорщиною сприяв успішній боротьбі Русі з Візантією та Німецькою імперією.

З країнами Західної Європи, незважаючи на їхню віддаленість, Русь підтримувала політичні та економічні контакти. Шлюб Анни Ярославни з королем Франції, ймовірно, мав скріпити спільні антивізантійські та антинімецькі плани і наміри. Цьому повинні були передувати численні дипломатичні зносини Києва та Парижа. Остаточно урочисте посольство на чолі з єпископом Мо Савейром та Роже Шалонським прибуло до Києва 1048 р. й повернулося з Анною наступного року. 19 травня 1051 р. у Реймсі відбулася урочиста шлюбна церемонія. Збереглися підписи Анни на різних документах.

Про зв’язки з Англією свідчать монети кінця X — початку XI ст., виявлені у Києві. Саги повідомляють, що деякі варяги бували в обох країнах. Олаф Трюгвасон прибув до Англії після перебування на Русі, Олаф Святий потрапив до двору Ярослава з Англії. Сини Едмунда Залізний бік (вбитий 1016 р.) — Едвін та Едуард — також знайшли притулок при цьому ж дворі. Дочка Гарольда ІІ Годвісона після еміграції стала дружиною Володимира Мономаха. Певно, її супроводжували й інші англосакси, які стали служити у Києві.