Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба

Результатом зближення з Німеччиною став шлюб (після смерті Анни) Володимира з онукою Оттона І, дочкою графа Куно[805]. 1013 р. між Києвом і Священною Римською імперією була укладена мирна угода.

За Ярослава добрі відносини закріпилися шлюбом Святослава з Одою, дочкою Леопольда Штаденського. Її брат Бурхард очолював посольство імператора Генріха IV до Святослава, коли той взявся виступити посередником у справі Ізяслава Ярославича.

Дочка Всеволода Євпраксія-Адельгейда була видана спочатку за маркграфа Штаденського, після його смерті одружилася з імператором Генріхом IV й була коронована у Кельні 1089 р. Проте цей шлюб був нещасливий. Євпраксію використовували у внутрішній боротьбі, що розгорнулася між імператором і папою. Політичні зв’язки Русі з Німеччиною були підкріплені жвавими економічними контактами. Про це розповідають численні знахідки німецького походження на Русі, в тому числі монети Оттонів, Оттона І і Адельгейди, навіть мідної руди у Києві, а руських — на території Німеччини.

Найактивніші відносини Русь мала з Польщею. Кордон з Польщею найдавніший з відомих. Ібрагім ібн Якуб у 966 р. писав про цей кордон за короля Мешка І. За цей кордон протягом століть велися війни. Перш за все це стосується Червенських градів. Війною 981 р. Володимир повернув до складу Руської держави Червень, Перемишль та інші міста. Наприкінці X ст. між Володимиром і Болеславом І встановилися мирні відносини, втім як і з іншими країнами: Володимир «бѣ живе с князи околними миромъ, с Болеславомъ Лядскимъ, и съ Стефаномъ Угрьскымъ, и с Андрихом Чешскимъ». Проте таємно Болеслав І підтримував свого зятя Святополка у діях, спрямованих проти батька. Під час війни за Володимирову спадщину Болеслав виступив на боці Святополка й за цю допомогу одержав Червенську землю, велику здобич і багато полонених.

У 1030 та 1031 рр., скориставшись тим, що Мешко II вів війну з Німеччиною, Ярослав з Мстиславом здійснили два походи й знов захопили Червенські гради. Полонених «ляхів» Ярослав розселив на новій оборонній лінії вздовж р. Рось.

Після повернення на трон Казиміра Пяста, за договором 1042 р., Польща стала союзником Русі, що й було закріплено династичним шлюбом. Червенська земля, Бел з та Берестя залишилися за Руссю. Союз з Ярославом допоміг Казиміру у боротьбі за возз’єднання з Помор’ям та повернення Сілезії.

Наступний конфлікт був пов’язаний з подіями 1068 р., коли Ізяслав звернувся за допомогою до Болеслава II. Повторилися події початку століття. Проте польські війська були з Київщини вигнані ще швидше. Володимир Мономах здійснив похід на Берестя, контролюючи цю землю. Він же 1074 р. підписав з Болеславом мир, коли ходив «на Стутейску мира творить с ляхы». Болеслав II відмовився від підтримки вигнанця Ізяслава, оскільки боявся опинитися між інтересами Русі та Німеччини. В цей час зародилася принципова польська політична лінія на підтримку волинського угруповання на Русі. І після смерті Святослава Польща знов підтримала Ізяслава та його сина Ярополка.